Розділ «Втеча»

Не доїжджаючи наступної галявини, Горохову довелося ховатися ще раз: тепер бігли вперемішку бики й коні, а слідом за ними ще десяток ведмедів. Нарешті він виплив на галявину-озеро й почав перетинати її, огинаючи середню частину, де вода піднімалася горбом; коли він виплив майже на середину, вода раптом запінилася, піднялася, його мало не перекинуло. Гуркіт і плескіт, що донеслися з окраїн, свідчило, що прокотився новий удар землетрусу. Переборюючи хвилі, Горохов дістався нарешті до наступного узлісся, знайшов канал і поплив далі, але дуже швидко зупинився вкрай здивований; канал ділився на три гілки, і вночі не було жодної можливості обрати потрібний напрямок — окраїни улоговини не розрізнялися, компаса не було, зірок не видно. «Нічого не вдієш, доведеться чекати світанку, — вирішив Горохов. — Мабуть, уже недовго: скільки часу я мотаюся по воді, а затрясло після півночі».