Розділ «Священне озеро»

За цей час двом мандрівникам один тільки раз удалося провідати Нікіфорова, який продовжував жити самітником із собаками серед снігів, займаючись полюванням, в’яленням м’яса й запасаючись паливом на зиму. Щоб мати можливість у разі крайньої потреби швидко одержати від нього звістку або послати йому таку, до Нікіфорова відвели Білуху, а від нього взяли Пеструху, які й могли бути поштарями. У разі крайньої небезпеки він мав розкласти велике багаття на уступі над заметом, дим і вогонь якого легко могли бути помічені зі стійбища.

Збираючись зимувати на Землі Санникова, мандрівники, звичайно, цікавилися характером зими й розпитували онкілонів. За їхніми словами, із початку вересня швидко настає осінь: сонце освітлює улоговину тільки протягом шести-семи годин, трохи піднімаючись, над південним краєм. Листя жовтіє й опадає. Онкілони напружено займаються заготівлею палива на зиму. Погода часто псується й іноді йде сніг. На початку жовтня сонце вже не проникає в улоговину, але серед дня кілька годин іще видно. Південні вітри приносять снігові хуртовини, північні — дощ і туман. Онкілони зайняті останнім полюванням для зимових запасів. Із середини цього місяця дня вже немає, тільки годину чи дві тривають сутінки; частішає негода, що змушує сидіти в землянках. Від початку листопада й до кінця січня тягнеться полярна ніч, яка освітлюється тільки місяцем, коли небо ясне, і північними сяйвами, які онкілони приписують духам померлих. Південні вітри в цей час приносять холод і ясну погоду, західні й східні — сніговії, а північні — відлигу та дощ. (Записавши це, Горюнов додав: ясно, що це тепло взимку зумовлене киплячими озерами й фумаролами північної частини улоговини.) Завдяки цьому сніг не може дуже накопичуватися, й олені, а також дикі тварини, знаходять собі пашу на галявинах. Найбільше снігу накопичується безпосередньо на краях під скелями, де він лежить до пізньої весни. Ці три темні місяці для онкілонів найнудніші: і в хурделицю, й у дощ треба сидіти в землянках. У місячні ночі виходять на полювання, особливо на вовків, які тривожать оленів.

На початку лютого на півдні з’являється світло, але сонце починає заглядати в улоговину тільки на початку березня; день швидко прибуває, теплішає, і з кінця цього місяця швидко настає весна: сніг зникає, з’являється трава, природа оживає; до середини квітня ліси починають зеленіти.