TextBook Саме в ту мить, коли він рушив до мене, Док порівнявся з Брандтом і вчепився йому в плече.
— Що ти робиш? — голос Дока був схожий на гарчання — такого я ще не чула.
Перш ніж Брандт устиг щось відповісти, знову залунав дивний звук — спочатку тихо, тоді гучніше, і знов почав стихати. Від несподіванки ми закам’яніли. Коли гуркіт був найгучніший, удари звучали майже безперервно.
— Це… вертоліт? — прошепотів Док.
— Так, — шепнув Брандт у відповідь. — Це шукачка — та сама, що ніяк не хотіла облишити цю істоту, — він кивнув на мене.
Раптом у мене стислося горло і перехопило подих. У голові запаморочилося.
«Ні. Не зараз. Будь ласка».
«Що це вона собі думає? — прогарчала Мелані.— Чому просто не може від нас відчепитися?»
«Вона нікого не скривдить — ми не дозволимо!»
«Але як нам її зупинити?»
«Не знаю. Це все моя провина!»
«Моя також, Вандо: Це наша провина».
— Ти впевнений? — запитав Док.
— Кайл роздивився вертоліт у бінокль. Той самий, що й минулого разу.
— Вертоліт шукає нас! — налякався Док. Він розвернувся і метнув погляд на вихід із печери. — Де Шерон?
Брандт похитав головою.
— Ні, вертоліт прочісує місцевість. Почав від Піку Пікачо і намотує кола. Не схоже на те, що вже на щось натрапив. Зробив кілька кругів над місцем, де ми позбулися машини.
— Де Шерон?
— Вона з дітьми й Люсиною. З ними все гаразд. Хлопці пакують речі на той раз, якщо доведеться вночі втікати, але Джеб каже, що це малоймовірно.
Док полегшено зітхнув і підійшов до столу. Зіперся на нього так важко, ніби щойно пробіг марафонську дистанцію.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Господиня» автора Стефені Маєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 31 Потреба“ на сторінці 7. Приємного читання.