Розділ 31 Потреба

— Що у Ванди з обличчям? — прошепотів Док, але я все одно почула.

— Все те саме, — мовив Іян напружено.

Док зажурено пирхнув і клацнув язиком.

Іян розповів йому про сьогоднішній ніяковий урок, про запитання Джефрі.

— Було б дуже зручно, якби в Мелані вселили цілителя… — міркував Док уголос.

Я здригнулася, але вони стояли позаду і, мабуть, нічого не зауважили.

— Нам пощастило, що прийшла Ванда, — пошепки заступився за мене Іян. — Хто б іще…

— Знаю, — як завжди добродушно урвав його Док. — От тільки шкода, що Ванда не цікавилася медициною.

— Вибачте, — пробурмотіла я. Справді: я завжди як належне сприймала здоров’я свого тіла, але ніколи не замислювалася, звідки воно береться.

На моє плече лягла Іянова рука:

— Нема за що вибачатися.

Джеймі поводився дуже тихо. Я озирнулася — виявляється, він скрутився калачиком на ліжку Дока і заснув.

— Уже пізно, — зауважив Док. — Волтер нікуди не дінеться. Вам слід поспати.

— Ми повернемося, — пообіцяв Іян. — Дайте знати, якщо вам щось буде потрібно, будь-кому з вас.

Я поклала руку Волтера на ліжко й обережно погладила її. Його очі широко розплющилися, цього разу вираз був більш осмислений.

— Ти вже йдеш? — прохрипів Волтер. — Чому так рано?

Я швидко взяла його за руку.

— Гаразд, я залишуся.

Він усміхнувся й заплющив очі. Його тендітні пальці сильно стиснули мені долоню.

Іян зітхнув.