TextBook «Ти не змусиш мене піти,» сказав Фастшуз.
«Ну що ж,» відповів я, «тоді спробуй ще раз відкрити свій рот і сказати бодай одне слово і не зможеш витягнути голову зі сраки!»
«Ходімо, Фастшузе,» сказав Джимі.
Я відчинив двері й вони вийшли непевною ходою. Я послідував за ними по коридору до самих сходів. Там ми зупинилися.
«Хенку,» сказав Джимі, «ще побачимось. Не нервуйся.»
«Добре, Джиме.»
«Послухай-но,» сказав мені Фастшуз, «ти…»
Я зарядив з правою прямо йому в зуби. Він покотився сходами. Він був таким, як і я, шість футів на 180 фунтів, тому добряче стукнувся об підлогу в вестибюлі. Там стояло двоє філіпінців та одна блондинка. Вони поглянули на нього, та не ступили й кроку назустріч.
«Ти вбив його!» вигукнув Джимі.
Він кинувся вниз сходами й перевернув Фастшуза. В того був розбитий ніс і губа. Джимі тримав його голову. Джимі поглянув на мене.
«Ти вчинив неправильно, Хенку…»
«Так, і що ж ти мені зробиш?»
«Гадаю,» сказав Джимі, «що ми ще повернемось і дістанемо тебе…»
«Зажди-но,» сказав я.
Я зайшов у кімнату й налив собі ще вина. Мені не подобались стакани Джимі, тому я пив з банки з-під желе. На ній все ще висіла заляпана етикетка. Я знову вийшов у коридор.
Фастшуз приходив до тями. Джимі допомагав йому звестися. Він перекинув його руку собі через шию. Вони все ще стояли в холі.
«Що ти там казав?» запитав я.
«Ти огидний, Хенку. Тобе потрібно як слід провчити.»
«Маєш на увазі, що я не пай-хлопчик?»
«Я маю на увазі, що ти поводишся огидно….»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „54“ на сторінці 6. Приємного читання.