TextBook «Чорт забирай, саме час,» сказав я і влив цю гидоту в себе. Вона була дещо гарячою й добряче смерділа.
Я дивився як Ігор п’є свою порцію. Я бачив його очиці-горошинки над обідком чашки. Він таки допив її, залишивши золотаві краплинки навколо свого дурнуватого рота. Він дивився на Лисого. Лисий стояв, дивлячись у свою чашку. Ще здавна я знав, що він не дружив із випивкою.
Ігор вирячився на Лисого. «Пий давай!»
«Так, Ігоре, так…»
Лисий підняв чашку. Йому було важко. Напій був занадто гарячим і, крім того, мав огидний смак. Половина вмісту чашки полилася по його підборіддю й сорочці. Потім він випустив пусту чашку на підлогу.
Ігор став перед Лисим.
«Ти не мужик!»
«Я МУЖИК, ІГОРЕ! Я МУЖИК!»
«БРЕХЛО!»
Ігор заяїхав йому з лівої, голова Лисого метнулася вбік і він відразу вирівняв її ударом з правої. Лисий продовжував стояти по стійці «сумирно» з руками по швах.
«Я… мужик…»
Ігор усе ще стояв перед ним.
«Я зроблю з тебе мужика!»
«Ану,» сказав я Ігорю, «не чіпай його.»
Ігор вийшов з кухні. Я налив собі ще рому. Це було просто огидне пійло, але нічого кращого не було.
Ігор повернувся. В нього в руці був пістолет, справжній, старий шестизарядник.
«А зараз пограємо в російську рулетку,» оголосив він.
«Та пішов ти в дупу,» сказав я.
«Я зіграю, Ігоре,» сказав Лисий, «Я зіграю! Я ж мужик!»
«Добре», сказав Ігор, «в пістолеті одна куля. Я прокручу барабан і дам тобі.»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „52“ на сторінці 5. Приємного читання.