TextBook «Тобі ніколи не хотілося побачити щось більше, коли дивишся на дівчину? Ніколи не думав про пизду?»
«Це не важливо.»
«А їй це важливо.»
«Треба вчитися.»
«Ми збираємося пограти в бейсбол. Будуть хлопці зі школи.»
«В неділю?»
«А що тут такого? Люди роблять багато речей в неділю.»
«Але ж бейсбол.»
«Професіонали грають по неділях.»
«Але ж їм за це платять.»
«А тобі платять за те, що ти мільйон разів перечитуєш одну й ту ж сторінку? Ходімо, подихєш трохи свіжим повітрям, це прочистить тобі голову.»
«Ну добре. Тільки не надовго.»
Він підвівся, ми пройшли крізь коридор до вітальні. Ми підійшли до дверей.
«Ейбе, куди це ти?»
«Я не надовго.»
«Ну добре. Але не барись. Тобі треба вчитися.»
«Я знаю…»
«Генрі, проконтролюй, щоб він повернувся.»
«Я попіклуючь про нього, пані Мортінсон.»
Ми зустрілися з Лисим, Джимі Хетчером і ще кількома хлопцями зі школи й району. У нас було всього по сім гравців на кожному боці, захисту не було, там мені й так подобалось. Я грав центрового. Я був неперевершений, всюди встигав. Я контролював майже все зовнішнє поле. Я був швидкий. Мені подобалося грати коротко, перехоплюючи. Та найбільше мені подобалось бігти за високими й сильними подачами. Саме так грав Джигер Статц у «Лос-Анджелес Енджелс». Він вибивав тльки на 280, та ті м’ячі, що він перехоплював, вартували всіх 500.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „42“ на сторінці 2. Приємного читання.