TextBook «Мені подобається дідусь Леонард,» сказав я.
«Дітей має бути бути видно, але не чутно,» сказав батько. Потім продовжив, «Той Леонард, він був добрим з нами в дитинстві, тільки коли напивався. Він жартував з нами і давав нам гроші. Але наступного дня він тверезів і ставав найнеприємнішим типом у світі.»
Машина бадьоро підіймалася дорогою вгору. Повітря було чисте й прозоре.
«Ось ми й на місці,» сказав батько. Він поставив машину на стоянці лікарні й ми вийшли. Я зайшов разом з батьками до приміщення. Коли ми увійшли, дядько Бен сидів на ліжку й дивився у вікно. Він повернувся і поглянув на нас. Він був дуже гарним чоловіком, худим, чорноволосим і з темними, блискучими очима, що мерехтіли, мов два діаманти.
«Здрастуй, Бене,» сказала мама.
«Привіт, Кеті.» Потім він поглянув на мене. «А це Генрі?»
«Так.»
«Сідайте.»
Мій батько і я сіли.
Мама продовжувала стояти. «Бене, я принесла квіти, але не бачу тут вази.»
«Дуже гарні квіти, дякую, Кеті. Нажаль, тут немає вази.»
«Піду запитаю, чи в них часом нема,» сказала мама.
Вона вийшла з кімнати з квітами в руках.
«А де всі твої дівчата, Бене?» запитав тато.
«Вони інколи заходять.»
«Так я й повірив.»
«Вони дійсно заходять.»
«Ми приїхали, тому що Кетрін хотіла побачити тебе.»
«Я знаю.»
«Я також хотів побачити тебе, дядьку Бене. Я думаю, що ти хороший.»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3“ на сторінці 2. Приємного читання.