TextBook «Якого хріна ви робите?»
«Я роблю дірку, щоб через неї Господь прогнав диявола!» сказала бабуся.
«Добре,» сказав я, «а тепер забирайтеся звідси і якомога швидше! Второпали?»
«Він все ще одержимий!» крикнула бабуся.
«АНУ ПІШЛИ НАХРІН ЗВІДСИ!» заверещав я.
Вони вийшли шоковані й рочаровані.
Я пішов до ванної кімнати, узяв шматок туалетного паперу й спробував зупинити кров. Потім я поглянув на папірець. Він був увесь просякнутий. Я взяв ще один шматок і потримав на спині. Потім узяв йод. Я розмазав його по спині, намагаючись потрапити на рану. Це було складно. В кінці-кінців я здався. Взагалі, хто колись щось чув про інфекцію на спині? Тут або виживаєш, або помираєш. Спина була саме тим місцем, яке ніяк не можна було ампутувати.
Я пішов до кімнати, ліг у ліжко й загорнувся в ковдру. Я дивився на стелю й говорив із собою.
Що ж, Боже, припустимо, ти тут. Ти наслав на мене це. Ти хочеш перевірити мене. Думаєш, я також Тебе перевіряю? Думаєш, я кажу, що Тебе тут нема? Ти задав мені неймовірне випробування моїми батьками і цими виразками. Думаю, я пройшов його успішно. Я крутіший за Тебе. Якщо Ти зараз спустишся, я плюну Тобі прямо в обличчя, якщо воно у Тебе є. А Ти взагалі какаєш? Священник ніколи не відповідав на це питання. Він казав, щоб ми не сумнівалися. Сумнівалися у чому? Думаю, Ти й так вже достатньо з мене познущався, тож пора Тобі вже спуститися і отримати завдання від мене!
Я чекав. Нічого. Я чекав на Бога. Я все чекав і чекав. Думаю, я заснув.
Я ніколи не спав на спині. Та коли я прокинувся, то лежав на спині й це мене здивувало. Ноги були зігнуті в колніх і, вкупі з ковдрою, втглядали ніби гора. І тільки-но я поглянув на цю гору, я помітив два ока, що стежили за мною. Очі були темні, чорні й пусті… вони дивилися на мене з-під капюшона, чорного капюшона з високим гострим кіцем, як у ку-клукс клану. Ці темні, пусті очі все дивилися на мене, а я не міг поворухнутися. Я був неабияк переляканий. Я подумав, що це Бог, проте він не міг виглядати так.
Я не міг відвести погляд. Не міг ворухнутися. Ці очі просто дивилися на мене з моїх колін, вкритих ковдрою. Я хотів утекти. Я хотів, аби це припинилось. Це було щось могутнє, чорне і жахливе.
Здавалося, ніби це тривало кілька годин.
Раптом, все припинилось…
Я лежав у ліжку й розмірковував про це.
Я не вірив, що то був Бог. Одягнений так. Це був якийсь дешевий трюк.
Звісно, це була просто ілюзія.
Я думав про це ще хвилин десять-п’ятнадцть, потім підвівся й дістав коричневу коробку, що мені дав її дідусь багато років тому. Всередині були згорнуті папірці з цитатами із Біблії. Кожен згорток лежав у маленькому відділі. Треба було задати питання, а згорток, який потім витягнеш повинен був відповісти на нього. Я вже колись пробував так робити, та це нічого не дало. Зараз я спробував ще раз. Я запитав у коробки, «Що це означало? Що то були за очі?»
Я дістав папірець і розгорнув. Це був маленький жорсткий шматочок паперу. Я розгорнув і прочитав його.
БОГ ПОКИНУВ ТЕБЕ.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сендвіч із шинкою» автора Чарльз Буковскі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „32“ на сторінці 3. Приємного читання.