Розділ 27

«Якщо він гигнув, то мені гаплик,— подумав я, відсапуючись. — Головний доказ згорів у каміні, тож поліція вважатиме, що я ось цього теж убив».

Я нахилився над Рунманом і помацав пульс. Запанікував був, коли не знайшов, та все ж намацав. Слабенько, наче крильця метелика, але таки щось пульсувало у могутньому зап'ястку.

Дзвінок у двері. Довгий, зловісний. На всякий випадок я взяв пістолет і непевною ходою попрямував до дверей. Прийшов Єнсон. І два менти.

— Вас арештовано,— негучно сказав комісар. — За вбивства Лейфа Берґґрена й Андерса Гольмстрема. Прошу йти зі мною.

— Ні,— втомлено сказав я. — І не подумаю.

— Віддайте пістолет,— звелів Єнсон,— і без фокусів.

Він підійшов до мене з двома поліцаями.

— Ви прийшли на правильну адресу,— сказав я, вказавши пістолетом на мою вітальню,— але не за тим злочинцем, що гадаєте. Вбивця лежить у вітальні біля вікна. Увійдіть, будь ласка.

Поліцаї переглянулися. Єнсон видобув носовичок і взяв у мене пістолет. Ми ввійшли до вітальні.

Рунман, якраз очунявши, з тяжкою бідою спинався на ноги. Зіп'явшись, хапнувся за потилицю.

— Що ви тут робите? — коротко спитав Єнсон. Один із ментів увімкнув лампу під стелею.

— Гумана спитайте,— відповів Рунман, скривившись. — Він зателефонував і попросив мене прийти сюди, бо начебто мав щось важливе сказати. Я прийшов, а він цілиться на мене цим пістолетом і каже: я, мовляв, застрелив цією зброєю Берґґрена. І тебе теж уб'ю нею, але так, щоб це нагадувало самогубство. Вчинилася сутичка, я ж мусив оборонятися. Гуман ударив мене руків'ям пістолета по голові, я впав. І тут нагодилися ви. Він таки несповна розуму.

— Але ж це він! — вереснув я, ткнувши пальцем на Рунмана. — Це він прийшов сюди, щоб застрелити мене!

— Чого б це, пане Гуман? — зиркнувши на мене, спокійно спитав Єнсон. — З якого дива пан Рунман мав вас застрелити?

— Бо його жінка в Ріо вискочила з вікна. Берґґрен і Гольмстрем довідалися про це й шантажували Рунмана. Тому Рунман їх повбивав. Він сам признався в цьому.

— Теорія цікава, але при чому тут ви?

— Я виявив це. Розбив статуетку індіанського божка і знайшов папір — свідчення, що Рунман турнув свою жінку з вікна. У готелі в Ріо.

— Де той папір?

— Рунман кинув той папір у вогонь. У камін.

Поліцаї знову переглянулися. Єнсон усміхнувся мені. Ласкаво, по-батьківськи.