Розділ 24

— Єнсон слухає.

— Це знову Гуман. Телефоную, щоб дізнатися, чи чогось не сталося.

— Чого саме, наприклад?

— Ну, не знаю,— нервово відповів я. — Може, ви щось чи когось знайшли.

— Вбивцю?

— Так.

— Можливо, пане Гуман. Можливо. Добре, що ви подзвонили. Ми вас розшукували. Із задоволенням побалакаю з вами. Але бажано, щоб ви самі прийшли до нас.

— Спершу мені треба було б залагодити ще одну справу,— невпевнено сказав я.

— Для цього ви не маєте часу. Найкраще буде, коли прийдете сюди негайно.

— Навіщо? Маю на увазі... хіба це так спішно?

— Еге ж, так спішно,— роздратовано й нетерпляче відповів він. — Ми виявили щось, про що я б охоче з вами поговорив. Стосовно прощального Гольмстремового листа і вашого послання до мене.

— До вас?

— Та ви ж його написали перед тим, як іти до Гольмстремової вілли.

— А, ви про це...

— Саме про це. Найцікавіше, що обидва листи надруковані на тій самій машинці. Вашій машинці.