Розділ 23

— Не дуже багато.

— Лейф мав бути представником героїнового угруповання, що раніше діяло у Марселі. Але французька поліція разом з ФБР накрила американський та французький відділки, тож мусили хлопці накивати п'ятами. Очевидно, частина з них осіла в Ріо, користуючись тим, що немає міжнародних договорів про боротьбу з наркобізнесом. А там ділки сконтактувалися з Лейфом — шведом і аморальним типом.

— То Лейф мав завозити героїн із Бразилії? — спитав я, дарма що знав відповідь. Цікавило мене, скільки вона знає і скільки хоче розповісти.

— Ну що ти,— усміхнулася Маргрет. Уперше по-справжньому. — Що ти! Планувалося, що Лейф як шведський представник купуватиме героїн в Амстердамі й наглядатиме, аби товар ішов далі через Швецію до Штатів. Таким чином обходилося без ризикового відтинку доправки з Азії, зокрема — з Туреччини. Замість цього можна було купити високоякісний продукт просто від постачальників.

— А хіба це не зайвий гак дороги?

— Ні. В Амстердамі можна збити ціни, і шведський кордон довжелезний. А потім — у Штати, де казкові ціни, через Канаду. Там слабший контроль за контрабандою, ніж у США, і м'якші покарання, коли зарвешся.

— А я й далі вважаю, що все це надумане.

— Подумай лишень. Лейф лаштувавсь імпортувати дорогоцінне каміння з Бразилії, там воно не дуже дорого коштує. І там-таки є гроші, котрі треба обмити. Каміння збувається в Амстердамі, де є шліфувальні майстерні й можна набути героїн. Відтак — у Швецію його, а потім в Америку. Каналами, що проклав Андерс.

— У такому разі Лейф не міг бути конкурентом ані Андерсові, ані іншим шведам. Хіба що американцям.

— Напевно, шведи злякалися, що Лейф помалу візьме в руки ввесь ринок.

— І тому його вбили?

— Саме тому.

— А чи немає тут більше павуків у павутині? — спитав я. — За спиною Бергмана? Скажімо, Рунман. Я гадав, що він співпрацював з Андерсом.

— Звідкіля ти це взяв? Ні, в них були зовсім інші справи. Андерс мав, імовірно, стати співвласником Рунманової фірми, бо той сидів на мілині.

— Он воно що,— сказав я, згадавши, яким похмурим був Рунман на дачі того вечора.

— Здихля — лише хлопчик на побігеньках. Як і Андерс, хоч той значив більше. Ні, за цим хтось стоїть. Хтось у всьому винен. Кого треба покарати.

Її очі потемніли, Маргрет ще дужче скидалася на мій придуманий образ Лукреції Борджі. Чи не криється в її персні отрута? Чи не всипле вона ціанистого калію в мою склянку вина?

— Хто ж це?

— Інгрід.