— Було кошмарно,— тихо сказала вона. — Досі не можу цього усвідомити. Не вірю, що він застрелився. Це неможливо.
— А чому не віриш?
— Він же був такий життєлюб, такий жвавий. Будував стільки планів... І ми... ми мали одружитися.
Маргрет заплакала. Тихо, без схлипувань. По щоках котилися сльози, очі дивились крізь них і повз мене. Наче мене не було у кімнаті. «Ні, Маргрет,— подумав я,— ти не вбивала. Не могло такого бути».
— Є ще одна версія,— неголосно сказав я. — Можливо, Андерс не застрелився, а його вбили.
— Знаю,— сказала Маргрет, і далі не дивлячись на мене. — І знаю, хто вбивця.
Я перевірив, чи не стоїть хто за дверима. Але в конторці нікого не було.
— Я кохала його. В Андерса були всі можливі пороки, але я його кохала і не хотіла нікого іншого.
— Хто його вбив?
— Коли ми вперше зустрілися в Ріо, я відчула, що він стане частиною мого життя. Звучить банально, кохання з першого погляду, але це правда.
— Маргрет, скажи, хто вбивця.
— Коли я дізналася про наркотики, якимсь чином на мене це не справило враження. Хитро ця справа була влаштована. Андерс, гадаю, безпосередньо наркотиками не займався. Провадив лише документацію. Керував справами. Вряди-годи ми балакали про наркотики. Андерс вважав, що владоможці неправі, забороняючи вживати, скажімо, гашиш. Спиртне куди небезпечніше. Не знаю. Не цікавило мене все це. Може, це й дурість, але я його кохала.
— Розумію. Але ти почала про вбивцю...
— Я знаю, хто він. Той самий, хто вбив Лейфа, а тепер намагався зіпхнути вину на Андерсові плечі й водночас перейняти справу у свої руки.
— Бергман?
— Авжеж. Заморений Принц. Я думала тобі подзвонити, але якось не зібралася з духом. Почувалася наче надувна кулька, з якої випустили повітря.
Маргрет блідо всміхнулась. Скидалося, вона близька до заламання.
— Те, що Здихля вбило Гольмстрема, можна зрозуміти. Це правдоподібно. Але Лейфа? Навіщо?
— Не дивуйся. Для Андерса Лейф був небезпечний. І Бергман усвідомлював це, можливо, навіть краще, ніж сам Андерс. У Швеції Берґґрен мав репрезентувати могутню організацію. Ти знаєш щось про наркотики?
Вона закурила сигарету. Нахилилася над запальничкою, пасмо волосся впало на чоло.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Таємниця мексиканських божків смерті.» автора Ян Мортенсон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 23“ на сторінці 2. Приємного читання.