Розділ восьмий

— Гей, а це що таке?

Він тицьнув сторінки Джиллісу, котрий, пробігши очима по іменах, полегшено зітхнув.

— Щось таки роздобули, Сенджею, — гаркнув він у мікрофон свого мобільника. — Сторінки з Шепардового щоденника, які він надіслав факсом. Ми їх принесемо разом із комп'ютером.

— Копи ще не приїхали? — запитав Сенджей. Голос його вже не був таким рівним і спокійним: у ньому чулася тривога. — Забирайтеся швидше!

Енріке підняв комп'ютер, висмикнувши шнури з подовжувача на підлозі, і побіг до сходів. Джилліс прихопив дискети зі стола й витяг із кишені запальничку. Якусь мить він дивився на вогонь, а тоді підніс його до купи паперів на підлозі, думаючи про те, як він щойно наблизився до світу, який незабаром настане.

Звуки сирен чулися вже зовсім близько, і він побіг униз, перестрибуючи через дві сходинки.

Коли поліцейські під'їхали до будинку, білий хлібний фургон був за квартал звідти — світла, нічим не примітна цятка серед непроглядної зливи.

А Сенджей тим часом надсилав електронною поштою закодоване повідомлення до штаб-квартири на Сицилії, де Едуардо ді Стефано, нахилившись до комп'ютера, ще довго обмірковував кожне слово.