— А я подумав, що всі вони були написані гебрейською.
— Ні, — Бен Моше похитав головою. — Ізмаїл був сином Авраама від його служниці — не-юдейки, тому копії, що належали його нащадкам, були написані давніми арабськими мовами. І хоч у багатьох папірусах було виявлено ідентичні уривки, скласти цілий текст досі ще не вдалося нікому. Однак, — очі в нього заблищали, — дехто з нас думає, що ми вже близько.
Девід нахилився вперед.
— Значить, розкопки тривають і досі?
— Ну звичайно. — Голос рабина посуворішав. — На жаль, не тільки ми шукаємо решту фрагментів, щоб відновити весь давній рукопис. Є інші люди, і вони намагаються нас випередити, бо хочуть першими перекласти всі імена, — але це злі люди, Девіде. Вороги Господа.
Спантеличений, Девід узявся рукою за голову. Дощ сильніше застукотів по склу.
— Хто це?
— Гносеї.
Девід нічого не розумів. Бен Моше обійшов довкола стола, склавши руки на грудях. Обличчя його набуло суворості — такого Девід іще не бачив.
— Гносеї — це таємне товариство, що походить від давнього релігійного культу — гностиків.
— Наскільки давнього? — запитав Девід збентежено.
— Ще дохристиянського. Гносеї — одна з небагатьох сект, що залишилася від цього культу, однак вона навіть потужніша й законспірованіша, ніж давні товариства гностиків.
Девід чув про гностицизм. Ділон якось згадав його в одну з субот, коли вони обговорювали за сніданком давні витоки релігії.
— Вони гедоністи, правда? — Девід намагався пригадати все, що чув на цю тему, а за вікном тим часом гримнув грім. — Здається, вони вважають, що людська душа ув'язнена в порочному тілі?
— Так. І що кожна душа має змогу дістатися до якогось глибинного знання — такої собі драбини нагору, — щоб піднестися достатньо високо та звільнитися від тіла.
— І що тоді... досягти неба?
— Не зовсім так, Девіде. — Бен Моше зітхнув. — Назва цієї секти походить від грецького слова гносис — знання. Гносеї вважають, що, здобувши достатньо знання, вони зможуть здолати Бога. Саме це вони й замірилися зробити.
У Девіда виникло з десяток запитань, але перш ніж він устиг поставити бодай одне, у двері постукали й до кабінету зазирнув рабин Гольдштейн.
— Пробачте, рабине, але приїхала Йаель Гар-Пац.
— Добре, добре. Скажи їй, хай іде сюди, Цві. — Бен Моше повернувся до свого стільця. — Сподіваюся, ви нічого не маєте проти, Девіде. Я запросив експерта зі старовинних знахідок — видатного ізраїльського археолога із Сафеда. Вона прилетіла з Ізраїлю сьогодні вранці.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Книга імен» автора Ґреґорі Джилл на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ восьмий“ на сторінці 2. Приємного читання.