Розділ одинадцятий

Розділ одинадцятий

 и знаєте Талмуд? — Йаель пильно дивилась на нього.

— Маю загальне уявлення. Це коментарі давніх рабинів про Старий Завіт.

— Ні, це дещо більше. Талмуд — це основа юдейських релігійних текстів, у ньому — усе, що відомо про юдейські закони, історію, філософію, мораль — навіть легенди. — Йаель відпила кави.

— Шістдесят три трактати, усі вони написані між третім і шостим століттям найповажнішими юдейськими мудрецями — людьми, котрі ціле життя обгрунтовували, аналізували й формулювали кожний аспект юдейських законів. У Талмуді пояснено, хто такі ламед-вовники.

— Не зупиняйтесь. — Девід насилу стримував нетерпіння.

— За словами рабина Аббає — одного з тих поважних юдейських мудреців, — у кожному поколінні на землі мусить бути тридцять шість праведників, яких благословила Шекіна.

— Хто?

— Жіночий аспект Бога. — Йаель подивилась йому в очі. — За юдейським вченням, лише завдяки вродженим чеснотам цих тридцяти шести людей Бог береже цей світ.

Девід завертів головою.

— Стривайте, ви хочете сказати, що в цілому світі є тільки тридцять шість праведників?

— Ні, насправді їх близько вісімнадцяти тисяч, — відповіла вона з ледь помітною усмішкою. — Але ламед-вовники — це особливі люди, їхні душі сягають найвищого рівня духовності. Вони настільки чисті, що можуть повністю злитися душею з Богом іще тут, на землі.

Девід недовірливо звів брови.

— По-вашому, вони мають привілейований доступ до Бога? Слухайте, я завжди знав, що в Стейсі золоте серце, але...

— Містики кажуть, що ламед-вовники ходять поміж нас невпізнані. Щонайменше тридцять шість у кожному поколінні; ніхто про них не знає, навіть вони самі. Тож якщо хтось заявить, що він ламед-воник, то це однозначно неправда. Вони скромні й чинять добро, не привертаючи уваги й не чекаючи подяки чи винагороди. Рабини-хасиди розповідають, що якось ламед-вовники прийшли до незнайомого міста, врятували його від лиха, а тоді зникли так само несподівано, як і з'явилися.

Йаель стискала в долонях горнятко з кавою.

— Якби всі ламед-вовники водному поколінні померли, то світу б не стало.

Небо розітнула блискавка й гримнув грім. Вони разом подивились у вікно на суцільну стіну дощу, у якому потопало місто.

— Девіде, хіба ви не бачите? Це вже почалося. Вас не дивують усі ці жахіття, що трапляються в різник куточках землі дедалі частіше? Скажіть, ви пригадуєте, щоб іще колись у світі панувало таке шалене сум'яття? Це все гносеї, Девіде, це вони руйнують світ. Знищуючи ламед-вовників.