TextBook Розділ сорок четвертий
САФЕД
абин Кардоза чекав, поки Девід знехотя витягав самоцвіти з кишені.
Тепер, коди настав час їх позбутися, Девід зволікав, хоча й розумів, що саме тут їм місце. Все ж таки агат був у нього майже двадцять років. Чомусь не хотілося з ним розлучатися.
Він зітхнув — і поклав коштовності на м'ясисту долоню Кардози.
Рабин дивився на самоцвіти так, ніби до його рук потрапив найцінніший у світі скарб.
— І де ви їх розмістите? — спитав Девід.
Рабин зняв очі, у яких світилися вдячність і надія.
— У вельми надійному місці. Поруч з іншими вже знайденими каменями з нагрудника первосвященика. Ми повинні молитися, щоб, з'єднавшись, вони дістали достатню міць і допомогли нам здобути перемогу у вирішальній битві.
Кардоза поклав коштовності в маленький мішечок, що його витяг із кишені своєї білої сорочки з довгими рукавами. Повернув мішечок назад, знову поправив ярмулку й нахмурив чоло, коли різко задзвонив Девідів мобільник.
Девід схопив телефон, його серце ледь не вистрибувало з грудей.
— Девіде... о Девіде...
Це була Мередіт. Голос її ледь пробивався, йому доводилося напружено вслухатися. Нутрощі йому стиснуло так, що він мало не зомлів.
— У якій ти лікарні? — спромігся він видушити з себе, коли Мередіт замовкла. — Ти все ж таки спробуй заспокоїтися. Я перетелефоную, тільки-но про щось дізнаюся. Я поверну її, Мередіт, присягаюся, я її поверну.
Він вимкнув телефон. Голова була як у тумані.
— Гатча вбито. Мередіт тяжко поранено. А Стейсі...
Не одразу він усвідомив, що всі, хто був у кімнаті, не зводять із нього очей.
— Девіде? — Йаель зблідла.
— Одне око в нього блакитне, а друге каре.
Як важко вимовляються слова!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Книга імен» автора Ґреґорі Джилл на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ сорок четвертий“ на сторінці 1. Приємного читання.