Розділ «24»

Батько якось казав мені, що повагу до правди покладено в основу будь-якої моралі. «Ніщо не виникає з нічого», — мовив він тоді. Дуже глибока думка, якщо ти розумієш, наскільки мінливою може бути «правда».

Принцеса Ірулан. Розмови з Муад’Дібом

— Я завжди пишався тим, що бачу все таким, як воно є, — сказав Зуфір Хават. — Таке вже прокляття ментата. Ти просто не можеш припинити аналізувати дані.

Доки він говорив, зморшкувате старече обличчя зберігало спокій у передсвітанковому мороці. Укриті плямами від сафо вуста стислися в пряму лінію, від якої розходилися вгору складки.

На піску навпроти Хавата навпочіпки сидів закутаний у мантію чоловік. Вочевидь, Хаватові слова його не зворушили.

Вони обидва припали до землі під скелею, що нависала над широким пологим низькодолом. Над розбитою лінією гір по той бік котловини займався світанок, торкаючи рожевим сяйвом усе навкруги. Під скелею було холодно — сухий холод, що лишився із ночі, пробирав до кісток. Перед світанком повіяло теплим леготом, але тепер знову стало зимно. Хават чув, як цокотять зубами позаду нього воїни, які досі лишалися під його командуванням.

Чоловік навпроти Хавата — фримен, який прийшов з іншого боку котловини в перших променях оманливого ранку. Мешканець пустелі скрадався піском, танучи в барханах — його рухи ледь-ледь можна було розгледіти.

На піску між ними фримен намалював фігуру, що була схожою на миску, з якої стирчала стріла.

— Там багато харконненівських загонів, — сказав він і підняв палець, указавши ним на скелі, звідки спустилися Хават і його люди.

Хават кивнув.

«Багато загонів. Так».

Він досі не міг збагнути, чого цей фримен хоче — і це його сильно тривожило. Тренування ментата мають давати йому силу бачити, які мотиви рухають людьми.

Хават пережив найгіршу ніч у житті. Він перебував у гарнізонному селищі Цимпо, буферному аванпості колишньої столиці Карфага, коли почали надходити повідомлення про напад. Спершу він подумав: «Це рейд. Харконнени нас випробовують».

Але повідомлення посипалися лавиною — усе швидше й швидше.

Два легіони висадилися в Карфазі.

П’ять легіонів — п’ятдесят бригад! — напали на головну базу Герцога в Арракіні.

Легіон в Арсунті.

Дві бойові групи край Розтрісканої Скелі.

Тоді звіти стали детальнішими: серед нападників були імператорські сардаукари — близько двох легіонів. І стало очевидно, що нападники чудово знали, скільки й куди військ відряджати. Бездоганно! Чудова розвідка.