TextBook Хават зітхнув.
Він не міг згадати, коли востаннє був настільки втомленим. М’язи так виснажилися, що жодні енергетичні таблетки не давали полегшення.
Ці бісові сардаукари!
Гірко картаючи себе, він подумав про солдатів-фанатиків та віроломство Імператора, яке вони втілювали. Як справжній ментат, він оцінив усі дані й вирахував, наскільки ж мізерними були його шанси навести докази зради перед Вищою Радою Ландсрааду, де могла звершитися справедливість.
— Ви б хотіли піти до контрабандистів? — запитав фримен.
— А це можливо?
— Шлях далекий.
«Фримени не люблять казати “ні”», — якось сказав йому Айдаго.
Хават відказав:
— Ви досі не сказали мені, чи допоможуть ваші люди моїм пораненим.
— Їх поранено.
«Щоразу та сама чортова відповідь!»
— Ми знаємо, що їх поранено! — зірвався Хават. — Не в тому…
— Заспокойся, друже, — застеріг фримен. — А що кажуть ваші поранені? Чи є серед них такі, які розуміють водну потребу вашого племені?
— Ми не говорили про воду, — відказав Хават. — Ми…
— Я можу зрозуміти твоє небажання, — відповів фримен. — Вони твої друзі, члени твого племені. У вас є вода?
— Недостатньо.
Фримен кивнув на мундир Хавата, крізь який виднілася гола шкіра.
— Ми заскочили вас зненацька у вашій січі, навіть без дистикостів. Час ухвалювати водне рішення, друже.
— Чи могли б ми заплатити за вашу допомогу?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „24“ на сторінці 3. Приємного читання.