TextBook Рухаються руки, рухаються губи —
думки народжуються з його слів,
а очі його пожирають!
Він — острів Самості.
Принцеса Ірулан. Опис із «Оповіді про Муад’Діба»
Фосфоресцентні трубки під стелею печери відкидали тьмяне світло на натовп, що зібрався всередині, й дозволяли хоча б приблизно оцінити кількість людей у цій скелястій залі… навіть більшій, ніж Велика зала її школи Бене Ґессерит. За підрахунками Джессіки, під виступом, де вони стояли зі Стілґаром, зібралося понад п’ять тисяч людей.
І приходило ще більше.
Повітря гомоніло разом із людьми.
— Твого сина викликали з відпочинку, Сайядіно, — сказав Стілґар. — Чи бажаєш, аби він розділив твоє рішення?
— А чи може він змінити моє рішення?
— Звісно, повітря, що виповнюватиме твій голос, виходитиме з твоїх легенів, але…
— Я не передумаю, — відказала жінка.
Але насправді її переповнювали сумніви. Вона міркувала, чи не краще їй використати Пола як привід, щоб зійти з небезпечної дистанції. Ще ж потрібно було думати про ненароджену доньку. А що загрожувало плоті матері, загрожувало й доньці.
Чоловіки прибували зі скрученими килимами, крекчучи під їхньою вагою, і здіймали пил, кидаючи вантаж на скелі.
Стілґар узяв її за руку й відвів назад, у своєрідну акустичну мушлю, яка й була заднім краєм виступу. Вождь указав на кам’яну лавку всередині мушлі.
— Там сидітиме Превелебна Матір, але ти можеш відпочити на лавці, доки вона прибуде.
— Я краще постою.
Джессіка дивилася, як чоловіки розгортають килими, вкриваючи поверхню виступу, розглядала натовп. Біля підніжжя скелі зібралося щонайменше десять тисяч осіб.
І вони досі прибували.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „37“ на сторінці 1. Приємного читання.