TextBook Виходу немає — ми платимо за жорстокість наших предків.
Принцеса Ірулан. Збірка речéнь Муад’Діба
Джессіка почула галас у Великій залі й увімкнула світло біля ліжка. Годинник досі не було виставлено за місцевим часом, тож їй довелося відняти двадцять одну хвилину, щоб з’ясувати — зараз друга ночі.
Галас був гучним і безладним.
«Напад Харконненів?» — запитала себе вона.
Джессіка вислизнула з ліжка, перевірила екранні монітори, щоб подивитися, де її родина. Побачила Пола, який спав у глибокій підвальній кімнаті, яку вони поквапцем перетворили на спальню для нього. Галас точно не просочився в його апартаменти. У кімнаті Герцога нікого не було, а ліжко навіть не зім’яте. Невже він досі на командному пункті летовища?
Екранів, що демонстрували парадний вхід, досі не встановили.
Джессіка стояла посеред кімнати й слухала.
Долинав один крикливий, нерозбірливий голос. Вона почула, як хтось гукав доктора Юе. Джессіка знайшла халат, накинула його на плечі, взулася в капці й причепила до ноги крис-ніж.
І знову хтось гукає Юе.
Джессіка застібнула плащ і ступила в передпокій. Раптом її пройняла думка: «А що, як Лето поранено?»
Їй здавалося, ніби коридор під ногами простягався в нескінченність. Наприкінці вона повернула в арку, прошмигнула повз обідню залу й вниз галереєю до Великої зали, яку осявали ввімкнені на максимум лампи, завислі біля стін.
Праворуч, біля центрального входу, вона побачила двох охоронців, які стримували Дункана Айдаго. Його голова, схилившись уперед, похитувалася. Від усієї сцени віяло різкою, задушливою тишею.
Один із охоронців кинув Айдаго звинувачення:
— Бачиш, що ти наробив? Розбудив леді Джессіку.
За ними майоріли величні портьєри, демонструючи, що вхідні двері досі відчинені. Не було ні сліду Герцога чи Юе. З одного боку стояла Мейпс, холодно витріщаючись на Айдаго. Вона вбралася в довгу коричневу сукню, поділ якої прикрашав хвилястий візерунок. На ногах — незашнуровані пустельні черевики.
— Отже, я розбудив леді Джессіку, — пробурмотів Айдаго. Він підвів обличчя до стелі й заволав: — Впе’ше мій меч скривааавів на Ґрумммані!
«Велика Матір! Він п’яний!» — подумала Джессіка.
Смагляве кругле обличчя Айдаго насупилося. Його волосся — кучеряве, наче хутро чорного козла — замастилося. Рвана діра на мундирі виставляла напоказ парадну сорочку, яку він одягав на вечерю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „17“ на сторінці 1. Приємного читання.