Розділ «46»

Дюна

І зайнявся світанок, коли Арракіс опинився в центрі всесвіту, ставши колесом, ладним закрутитися.

Принцеса Ірулан. Пробудження Арракіса

— Поглянь-но на ту штуку! — прошепотів Стілґар.

Пол лежав біля нього високо в розколині Оборонної Стіни, припавши до окуляра фрименського телескопа. Олійні лінзи зосередилися на міжзоряному ліхтері, що вигулькнув на світанку в котловині, яка розкинулася під ними. Східний бік корабля виблискував у сонячному промінні, але із затіненого боку досі бовваніли жовті ілюмінатори нічних світлокуль. А за кораблем під мерехтливим і холодним світлом північного сонця простягнулося місто Арракін.

Звісно, Пол знав: подив Стілґара викликав не ліхтер, а конструкція, для якої сам ліхтер був лише центральною опорою. Багатоповерхова металева споруда, схожа на шатро із переплетених металевих пластин, що сягала в радіусі тисячі метрів, — тимчасове помешкання для п’яти легіонів сардаукарів та Його Імператорської Величності Падишаха-Імператора Шаддама IV.

Ґурні Галлек, який сидів напочіпки ліворуч від Пола, сказав:

— Я нарахував дев’ять поверхів. Певно, там багато сардаукарів.

— П’ять легіонів, — відказав Пол.

— Світає, — зашипів Стілґар. — Подобається нам чи ні, а ти підставляєшся, Муад’Дібе. Тож повертаймося назад до скель.

— Я тут у повній безпеці, — відказав Пол.

— Той корабель оснащений метальною зброєю, — зауважив Ґурні.

— Вони гадають, що ми захищені щитами, — відказав Пол. — До того ж вони не витрачатимуть снаряди на невідому трійцю, навіть якщо помітять нас.

Пол перевів телескоп на дальню стіну котловини й зауважив спотворені скелі — завали, що стали могилами для багатьох батькових вояків. І раптом його пройняло усвідомлення правильності буття: тепер їхні тіні дивитимуться вниз на цю величну мить. Харконненівські форти й містечка вздовж щитових земель були або в руках у фрименів, або відрізані від центру, неначе пагони, відрубані від рослини й приречені на загибель. Ворог тепер тримав лише котловину й це місто.

— Вони можуть здійснити вилазку на ’топтері, — продовжував Стілґар, — якщо помітять нас.

— То й нехай, — відказав Пол. — Нам сьогодні доведеться спалити ще багато ’топтерів… й ми знаємо: буря наближається.

Тепер він перевів телескоп на дальній край арракінського летовища, де вишикувалися харконненівські фрегати, над якими майорів стяг ДАПТу, припасований до високого флагштока. Тоді він подумав про відчай, який охопив Гільдію, якщо та дозволила приземлитися цим двом групам, а інших тримала в резерві. Гільдія була схожа на чоловіка, який визначає температуру піску, встромивши туди палець ноги, перш ніж напинати намет.

— Ти хочеш розгледіти там щось іще? — поцікавився Ґурні. — Нам час повертатися в укриття. Буря наближається.

Пол знову зосередився на величезній споруді

— Вони навіть жінок своїх сюди притягнули, — зауважив він. — А ще лакеїв і слуг. Ох, мій любий Імператоре, наскільки ж ти самовпевнений.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дюна» автора Френк Герберт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „46“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи