• фаза факторів (факти): учасники групи розповідають про те, що вони спостерігали, що робили в ситуації, і на основі цього
складається більш-менш цілісна картина того, що відбувалося. У цій фазі прояв власних емоцій, висловлення оціночних суджень недоцільно;
• фаза реагування (думки, емоції, почуття): здійснюють перехід від опису фактів до розповіді про внутрішні психолргічні реакції особистості на них. Враження, емоційні реакції, імпульсивні вчинки кожного учасника події стають надбанням усієї групи. Особливу увагу ведучий приділяє включенню всіх осіб у групову роботу, недопущення "узурпації" права на висловлення одних і перетворення на безмовних слухачів інших. Він звертає увагу на те, що, висловлюючись про пережите, люди відчувають сильний стрес, і, незважаючи на те, що це відбувається в обстановці відсутності реальної небезпеки, мають потребу в розумінні й підтримці оточуючих;
• фаза симптомів: на даному етапі предметом групового обговорення стають емоційні, фізіологічні та поведінкові реакції і симптоми посттравматичного стресу, зміни в самосвідомості й самооцінці людей. Ознайомлюючись з переліком симптомів, характерних психологічних наслідків конкретних психотравмуючих подій, кожен учасник розуміє, що його переживання не унікальні. Відображаючись в інших людях через зворотний зв'язок, помічаючи у висловлюваннях інших учасників те, про що сам сказати не наважувався, кожен краще пізнає себе, свої почуття, переживання[2];
• завершальна фаза: підбиття своєрідного підсумку щодо пережитих подій, пояснення учасникам психологічної суті після стресових розладів як "нормальних реакцій на ненормальні умови дій", образів подолання негативних психологічних наслідків стресу. Тут може бути зачитаний загальний список реакцій учасників на стрес-фактори ситуацій;
• фаза реадаптації ("Закриття минулого") – у термінах майбутнього визначаються стратегії подолання негативних наслідків стресу, випадки, в яких учасник повинен шукати додаткову психологічну допомогу. Такими випадками є: наявність післястресових симптомів через 6 місяців після дебрифінгу[3], наявність труднощів у виконанні найпростішої роботи або різке зниження працездатності.
У процесі проведення дебрифінгу необхідно суворо дотримуватися правил групової роботи: добровільність, конфіденційність, виняток взаємних оцінок, критики, недоброзичливості; робота без перерв з правом вільного виходу учасників при необхідності; свобода в постановці будь-яких питань, які пов'язані з пережитими подіями і власними станами; попередження учасників про можливості повторного переживання під час опрацювання негативних емоцій, почуттів та необхідність таких переживань в інтересах пошуку шляхів їх подолання; ведення розмови лише про свої переживання, а не про реакції інших людей.
Отже, дебрифінг допомагає краще зрозуміти природу травматичного стресу, його симптоми, опанувати образи ефективного їх подолання, запобігти можливості виникнення відстрочених негативних наслідків.
Самопрезентація тренера
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція» автора Балахтар В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Деролінг, шерінг і дебрифінг“ на сторінці 2. Приємного читання.
