Склад тренінгових груп, особливості процесів, які в них відбуваються, мета і методика роботи залежать від вихідної теоретичної позиції і відрізняються рядом специфічних принципів – активністю, дослідницькою творчою позицією, об'єктивацією тощо.
Принцип активності передбачає прояв активності учасників тренінгової групи, що носить особливий характер, відмінний від активності людини, яка слухає лекцію або читає книгу[5]. У тренінгу люди звикають до спеціально розроблених дій. Це може бути програвання тієї або іншої ситуації, виконання вправ, спостереження за поведінкою оточуючих за спеціальною схемою. Активність зростає в тому випадку, якщо учасникам надати установку щодо готовності приєднатися до здійснення дій у будь- який момент. Особливо ефективними в досягненні цілей тренінгу через усвідомлення, апробування й тренування прийомів, способів поводження, ідей, запропонованих тренером, є ті ситуації й вправи, які дозволяють брати активну участь у них усім членам групи одночасно. Принцип активності спирається на відому з галузі експериментальної психології ідею: людина засвоює десять відсотків з того, що вона чує, п'ятдесят відсотків з того, що вона знає, сімдесят відсотків з того, що проговорює, і дев'яносто відсотків з того, що робить сама.
Суть принципу дослідницької творчої позиції полягає в тому, що упродовж тренінгу учасники групи усвідомлюють, виявляють, відкривають ідеї, закономірності, уже відомі в психології, а також, що особливо важливо, власні особисті ресурси, можливості. Виходячи з цього принципу, робота тренера передбачає придумати, сконструювати й організувати такі ситуації, які давали б можливість учасникам групи усвідомити, спробувати й тренувати нові способи поведінки, експериментувати з ними. У тренінговій групі створюється креативне середовище, основними характеристиками якого є проблемність, невизначеність, прийняття, безоціночність. Інколи реалізація принципу зустрічає досить сильний опір з боку учасників. Люди, які приходять у тренінгову групу, мають певний попередній досвід спілкування у різних соціальних середовищах (школі, університеті, професійній діяльності), де, як правило, їм пропонувалися інші правила, моделі, які треба було вивчати й вдосконалювати надалі. Зіштовхуючись з іншим, незвичним для них способом навчання, учасники проявляють невдоволення, іноді в досить сильній, навіть агресивній формі. Перебороти такий опір допомагають ситуації, що дозволяють усвідомити важливість і необхідність формування в них готовності й надалі, після закінчення тренінгу, експериментувати зі своєю поведінкою, творчо ставитися до життя, до самого себе[6].
Принцип об'єктивації (усвідомлення) поведінки полягає в тому, що у процесі занять поведінка учасників переходить з імпульсивного на об'єктивований рівень, що дозволяє вносити зміни в перебіг тренінгу. Універсальним засобом об'єктивації поведінки є зворотний зв'язок. Створення умов для ефективного зворотного зв'язку в групі – важливе завдання тренерської роботи. У тренінгах, спрямованих на формування вмінь, навичок, установок, використовуються додаткові засоби об'єктивації поведінки, наприклад, відеозапис поведінки учасників групи в тих або інших ситуаціях з наступним переглядом та обговоренням. Варто враховувати, що відеозапис є дуже сильним засобом впливу. Тому ним потрібно користуватися з великою обережністю, і, що найважливіше, – професійно.
Принцип партнерського (суб'єкт-суб'єктного) спілкування виходить з тлумачення партнерського або суб'єкт-суб'єктного спілкування, при якому враховують інтереси всіх учасників взаємодії, а також їхні почуття, емоції, переживання[7]. Реалізація цього принципу створює в групі атмосферу безпеки, довіри, відкритості, що дозволяє учасникам групи експериментувати зі своєю поведінкою, не соромлячись помилок. Цей принцип тісно пов'язаний з принципом творчої, дослідницької позиції учасників групи. Послідовна реалізація названих принципів – одна з умов ефективної роботи групи соціально-психологічного тренінгу, що відрізняє її від інших методів навчання й психологічного впливу. Крім названих принципів, варто згадати й специфічний принцип роботи тренера[8], що полягає в постійній рефлексії всього того, що відбувається в групі, а саме: ведучий увесь час – приступаючи до проведення тренінгу, плануючи роботу на день, курс, безпосередньо в процесі роботи – задає собі три питання:
• Якої мети треба досягти?
• Чому варто досягти цієї мети?
• Якими засобами її можна досягти?
Відповідь на друге питання дають діагностичні дослідження тренера під час роботи з групою. Об'єктами діагностики є: змістовний план роботи; рівень розвитку й згуртованості групи, характер відносин між учасниками; стан кожного учасника групи, його ставлення до себе, інших і тренінгу загалом.
Ефективність тренінгу багато в чому залежить не тільки від адекватності здійснюваної тренером діагностики, але й від того, наскільки значимим арсеналом засобів він володіє для досягнення тієї або іншої мети. Перший крок у пошуку засобів – це вибір методичного прийому. Найбільш часто застосовують у тренінговій діяльності: групові дискусії, рольові ігри, психодраму та її модифікації, психогімнастику[9] тощо.
Таким чином, вибір того або іншого методичного прийому, конкретного засобу в рамках цього прийому визначає зміст тренінгової роботи, особливості групи, завдання, вправи та ситуації, а також професійний рівень і можливості тренера.
Цілі, положення, правила, характеристики тренінгових груп
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція» автора Балахтар В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Різновиди тренінгових груп: "групи зустрічей", "Т-групи", "групи соціально-психологічного тренінгу поведінки"“ на сторінці 2. Приємного читання.
