У той час як поняття "перенос" позначає однобічний процес передачі емоцій від клієнта психологу, а "контрперенос" – від тренера учаснику тренінгу, "тілі" позначає двосторонній процес передачі емоцій між ними. Поняття "тілі" містить у собі негативні і позитивні почуття, що виникають між людьми у психодраматичній дії. Його можна визначити як взаємозв'язок усіх емоційних проявів переносу, контрпереносу й емпатії. У той час як емпатія – це ніби однобічне відчування однією людиною внутрішнього світу іншої. "Тілі" являє собою взаємний обмін емпатіями і визнаннями, у процесі якого учасники групи намагаються подивитися на світ чужими очима, вони втягуються у відносини "тілі". Результатом використання поняття "тілі" у вивченні груп є визнання того, що ми бачимо інших не такими, які вони є насправді, а такими, якими вони виявляються відносно нас[5].
Поняття "катарсис" походить з античних трагедій.
Давньогрецькі драматурги вірили, що інсценовані трагедії звільняють глядачів від надмірно сильних емоційних переживань. Груповий катарсис, що виникає, розглядається ними як спосіб, що допомагає глядачам краще зрозуміти деякі аспекти своїх особистостей. Хоча в психодрамі використовують поняття катарсису не в тому розумінні, що визначив для нього Аристотель, – емоційне потрясіння і внутрішнє очищення (у цьому ж значенні використовував поняття катарсису і Фрейд, описуючи афективну розрядку при гіпнотичному лікуванні пацієнтів-істериків), Морено розширив зміст поняття, поширюючи дію катарсису не тільки на глядачів, але і на акторів.
Кінцевим результатом психодраматичного процесу є зміна в структурі організації перцептивного поля учасників, що одержав назву інсайт. Інсайт – це вид пізнання, який приведе до негайного рішення чи нового розуміння наявної проблеми. Групова психодрама ставить своєю метою створення такого клімату в групі, де можливі максимальні прояви катарсису, пізнання й інсайту. Найвища емоційна напруга, як правило, виникає в групі під час сценічної дії, а не після неї, під час обговорення інформації у груповому аналізі. Однак іноді інсайти можуть виникати одночасно з катарсисом, а також під час обговорення переживань, що виникають у процесі психодраматичної дії.
У психодрамі використовують багато термінів, пов'язаних з театром. Керівник групи називається режисером (ведучим). Режисер допомагає створити необхідну атмосферу для групової роботи – атмосферу безумовної довіри – і спонукає учасників групи до дослідження їхніх особистісних проблем. Режисер психодрами, очевидно, є одним з найбільш активних керівників груп. Він грає три ролі: продюсера, терапевта й аналітика. Будучи продюсером, керує груповим заняттям і допомагає учасникам перевести їхні думки на мову драматичної дії. Творчість, гнучкість і здатність залучити до участі в груповому процесі всю групу є ключовими характеристиками гарного продюсера.
У ролі тренера режисер психодрами прагне допомогти учасникам групи змінити невдалі патерни поводження. Як будь- який лідер, він іноді стає мішенню для коментарів і критики з боку групи: але, будучи учасником, він повинен реагувати на ці випадки відкрито і не захищатися від них. У ролі аналітика керівник групи інтерпретує й коментує поведінку учасників, аналізує їхні реакції на якусь дію. Той учасник групи, хто є суб'єктом конкретної психодраматичної дії, називається протагоністом. Протагоніст, зображуючи події зі свого життя, має рідкісну можливість дати власну інтерпретацію минулої життєвої ситуації перед групою рівних партнерів, що співчувають йому.
Учасник, задіяний у роботі з протагоністом, виконує роль "допоміжного Я". "Допоміжне Я" уособлює всіх значимих інших у житті протагоніста. Функції "допоміжного Я":
• зіграти ту роль, що задумав протагоніст упродовж здійснення психодрами;
• допомогти зрозуміти, як протагоніст сприймає взаємини з відсутніми персонажами дії;
• зробити видимими ті аспекти взаємин, які протагоніст не усвідомлює;
• терапевтично спрямовувати протагоніста до вирішення його внутрішніх та міжособистісних конфліктів;
• допомогти протагоністу перейти від драматичної дії до реального життя.
Більше включення у груповий процес усіх учасників зумовлює використання різних "допоміжних Я". Намагаючись відчувати світ протагоніста, виконавці ролі "допоміжного Я" можуть також почати досліджувати не тільки проблеми протагоніста, але й свої власні.
Публіка (аудиторія) складається з тих учасників, що не мають ролей у даній психодраматичній дії. У заключній фазі заняття вони демонструють своє емоційне ставлення до того, що відбувалося, і розкривають власні проблеми та конфлікти, аналогічні, до тих, які обговорювались під час занять. Аудиторія, емоційно втягуючи в психодраму, може досягти стану інсайту стосовно власних проблем, подібно до тому, як ми довідуємося щось про самих себе, коли дивимося п'єсу.
У психодраматичній дії Морено виділив три фази розвитку психодрами (триває від 20 хвилин до кількох годин): розминка (триває 15% часу від усього сеансу), фаза грн, наприкінці якої відбувається інсайт (65%), і фаза обговорення (20%).
Трансакційний аналіз, види трансакцій
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-психологічний тренінг і маніпуляція» автора Балахтар В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Психодрама, її ключові поняття (спонтанність, ситуація, катарсис, інсайт) й елементи (сцена, протагоніст, ведучий, допоміжне "Я", публіка)“ на сторінці 2. Приємного читання.
