Розділ «9.7. Агропромисловий комплекс»

– сучасні потреби у продукції АПК країни в цілому і окремих регіонів зокрема;

– особливості розселення, рівень розвитку сільської місцевості та наявність великих систем населених пунктів, забезпеченість трудовими ресурсами (в переважній більшості це жителі сільської місцевості);

– економічний розвиток території і характер виробництва;

– рівень впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Надходження від підприємств АПК до бюджету України формують 9- 11% від загальних доходів, а 2013 року становили 47 млрд. грн. (понад 10% від загальних доходів Зведеного бюджету країни).

Нині Україна є одним з провідних виробників продовольства у світі. Зокрема, наша держава стала найбільшим експортером соняшникової олії, увійшла в трійку найбільших постачальників зернових культур на глобальні ринки. В 2013 році було зібрано рекордні, за всі роки незалежності, урожаї зернових – 63,1 млн. тонн та олійних культур – 11,1 млн. тонн.

Функціонально-галузевій структурі АПК України властивий ряд проблемних моментів: а) недостатньо механізоване сільське господарство та окремі виробничі процеси, до сих пір деякі господарства використовують енергомісткі та матеріаломісткі машини та обладнання; б) недостатній та низькоінноваційний рівень розвитку промисловості, що виробляє засоби виробництва для всіх ланок АПК; в) нестача сучасного, технологічно обладнаного холодильного, складського господарства, інфраструктури що займається зберіганням сільськогосподарської сировини та продукції, виробництва сучасної тари; г) забезпечення екологізації продукції. Також характерними для АПК України залишаються: нераціональне використання земельних ресурсів сільськогосподарського призначення; критична зношеність основних виробничих фондів; недосконалість механізмів інвестиційного забезпечення; відсутність реформування у соціальній сфері села. На сьогодні важливою вимогою сучасності до агропромислового комплексу України є забезпечення його екологічного, інноваційного розвитку на основі використання найновіших наукових досягнень, технологічна модернізація засобів виробництва та виробничих процесів у сільському господарстві, а також інтенсифікація сільськогосподарського розвитку в контексті другої "зеленої" та "блакитної" (активний розвиток сучасного рибництва) революцій, подальше підвищення рівня конкурентоспроможності продукції АПК.

У 2013 році, завдяки вжитим державою заходам, вітчизняний агропромисловий комплекс забезпечив суттєве зростання обсягів виробництва валової продукції сільського господарства та підвищення ефективності діяльності галузі. Це відбулося за рахунок нарощування обсягів виробництва, як рослинницької, так і тваринницької продукції. З метою закріплення позитивних тенденцій у рослинництві і тваринництві, а також інших галузях агропромислового комплексу надалі необхідно насамперед удосконалити нормативно-правову базу розвитку галузі на основі Програми розвитку аграрного сектора економіки України на період до 2020 року, сприяти залученню інвестицій у галузь, переглянутії державну аграрну політику з розвитку сільських територій.

Виробничі особливості агропромислового комплексу. Основою агропромислового комплексу є сільське господарство – одна з найважливіших галузей виробничої сфери, яке займається вирощуванням сільськогосподарських культур, тваринництвом і розведенням риби для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості – сировиною. Основним засобом виробництва у сільському господарстві є земля, одночасно вона є і предметом праці.

З усієї земельної площі (60,4 млн. га) на сільськогосподарські угіддя припадає 41,6 млн. га, або 70,8%, у тому числі орні землі становлять 55%, сіножаті – 4%, пасовища – 9%, сади і виноградники – близько 2%.

У структурі сільськогосподарських угідь є істотні територіальні відмінності. Найбільша частка орних земель у Степу і Лісостепу (понад 70%), сіножатей і пасовищ – на Поліссі та в Українських Карпатах (орних земель тут відповідно 36 і 21%). В структурі посівних площ основних сільськогосподарських культур переважають зернові та зернобобові культури (рис. 9.15) на другому місті – технічні культури, далі – кормові.

Рис. 9.15. Структура посівних площ основних сільськогосподарських культур (у відсотках до загальної площі) в 2013 році

Складено за джерелом; Статистичний збірник "Сільське господарство України" за 2013 рік. [Електронний ресурс]. – Режим доступу; agroua.net/statistics

Сільське господарство України у 2013 році демонструвало значну динаміку розвитку – 13,7% приросту валової продукції галузі. Порівняно з 2010 роком зростання валової продукції сільського господарства (у сні вставних цінах) становило понад 30%, а з 2003 роком – 69,2%. При цьому минулого року галузь забезпечила 9,1% валового внутрішнього продукту держави (рис. 9.16).

Сільськогосподарські угіддя потребують систематичного покращення: зрошення на Півдні, осушення на Поліссі, захисту грунтів від ерозії в Лісостеповій зоні. Комплекс заходів, скерованих на покращення та збереження земельних угідь, називається меліорацією. В Україні площа зрошуваних земель становить понад 2,16 млн. га, осушених – близько 3 млн. га. Нажаль значне збільшення орних земель, застосування важкої ґрунтообробної техніки, хімічних засобів догляду за рослинами, зменшення площ лісосмуг стали причинами посилення ерозії ґрунтового покриву.

Рис. 9.16. Динаміка валової продукції сільського господарства у 2003-2013 pp. (у порівняльних цінах 2010 р.)

Складено за джерелом: Статистичний збірник "Сільське господарство України" за 2013 рік. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: agroua.net/statistics

Земельні ресурси – важливий чинник впливу на структуру сільського господарства і агропромислового комплексу в цілому. Значною мірою від земельних ресурсів залежить співвідношення галузей сільського господарства. Важливе значення для сільськогосподарського виробництва мають водні та агрокліматичні ресурси. Особливо залежним від кліматичних умов є рослинництво.

Слід зазначити, що за останні роки відбулися позитивні зміни у структурі виробництва сільськогосподарської продукції: найбільша динаміка зростання спостерігається саме на сільськогосподарських підприємствах (20,8%), а в господарствах населення – на 5,5%. У 2013 році питома вага сільськогосподарських підприємств у валовій продукції сільського господарства становила 53,8%, господарств населення – 46,2%. Позитивну динаміку розвитку мали, як рослинництво (порівняно з 2012 р. приріст 17,9%), так і тваринництво (приріст – 4%). У структурі валової продукції сільського господарства переважала продукція рослинництва – 69,6%.

Протягом 2010-2013 років відкрито 12 оптових ринків сільськогосподарської продукції у Львівській, Київській, Запорізькій, Одеській, Донецькій, Харківській, Херсонській, Рівненській, Луганській і Миколаївській областях та в Маріуполі. Якісно змінилось технічне забезпечення сільськогосподарського виробництва: з 2010 року енергетичні потужності зросли на 17,6% (з 36 739 до 43 223 тис. кВт у 2013 році).