Розділ 13. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Комплексний розвиток району вимагає вдосконалення територіальної організації господарства, зменшення контрастності в розвитку центру й периферії. Цьому сприятиме активізація соціально-економічного розвитку окраїнних територій, особливо північної та північно-західної поліської частини району. Необхідно "оживляти" занепадаючі села з чисельністю населення до 200 осіб. Оптимізація господарства Києва має бути спрямована на обмеження екстенсивного розвитку промисловості та екологізації виробництв, розвиток соціальної інфраструктури, належної адміністративному центру держави, пріоритетний розвиток наукоємних виробництв та інформаційних технологій. Вирішенню цього сприяли б створення технопарків, технополісів на основі науково-технічного потенціалу Києва та загалом району.

Складна демографічна ситуація в районі може поліпшитися лише за умови підвищення соціально-економічного розвитку регіону. Покращання умов життя людей, піднесення рівня їх добробуту, ефективне функціонування закладів охорони здоров'я сприятимуть зростанню народжуваності та зменшенню смертності.

Надмірне антропогенне навантаження, яке посилилося наслідками катастрофи на Чорнобильській АЕС, вимагає поліпшення екологічної ситуації в районі через реалізацію міжнародних програм "Чорнобиль", "Дніпро", дотримання вимог понад 20 конвенцій і угод з охорони навколишнього середовища, учасницею яких є Україна.

Столичний економічний район, особливо його поліська частина, ще порівняно недавно був одним з найчистіших в екологічному відношенні регіонів України. Однак аварія на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 р. погіршила екологічну ситуацію не тільки в Україні, а й на всій планеті. За короткий період в довкілля було викинуто біля 3500 кг активних компонентів ядерного палива. Найбільша в світі екологічна катастрофа перетворила унікальні за чистотою території в зону екологічного лиха. Територію площею понад 3 тис. км2 віднесено до зони безумовного відчуження. її периметр сягає 223,5 км, з них 169 км пролягає по території Столичного району (решта — в Білорусі). За перший рік після аварії із зони відселено 116 тис. осіб, у тому числі з України — 90 тис. осіб з 75 населених пунктів. Встановлено, що сильно забруднена радіонуклідами більша частина економічного району, включаючи частину міста Києва. На забрудненій території проживає понад 3 млн осіб. Збитки України від наслідків катастрофи сягають 113—118 млрд дол. США. Ситуація ускладнюється ще й тим, що аварія сталася безпосередньо біля Дніпра та його найповноводнішої притоки Прип'яті, водою з яких користується майже 3/4 населення України. Радіоактивне забруднення вод Київського водосховища перевершило доаварійне у 2000 разів, донних відкладів — у 500 тис, вищих водних рослин — у 13 тис, молюсків — у 35тис, риби — у 1000 разів.

У районі, особливо в Житомирській області, виходять на поверхню або залягають близько до неї породи з підвищеною радіоактивністю. За цих умов додаткова радіоактивність робить ці території дуже небезпечними.

Значно ускладнився стан земельних ресурсів. Через сильне радіаційне забруднення в районі з використання вилучено 65 тис га ріллі. Крім того, значні території вилучаються з обігу через заболочення, ерозію ґрунтів, втрату ними родючості. Посилилася деградація ґрунтів через спрацювання ресурсів гумусу. На землях громадського сектору сільськогосподарського виробництва внесення мінеральних добрив зменшилося удвічі. Практично майже припинено внесення органіки.

Особливе занепокоєння викликає стан водних ресурсів. У районі споживається 2059 млн м3 свіжої води. Рівень повторного використання води у районі значно нижчий за середній по Україні. Найбільшими забруднювачами водних ресурсів є підприємства Києва та Київської області. Інтенсивне забруднення поверхневих вод відходами виробництв, радіонуклідами у районі призвели до того, що вони стали небезпечними для споживання. Тому для пиття, харчових потреб слід використовувати підземні води. Для цього необхідно побудувати мережу свердловин на всій території району. Різко погіршилася якість води у Дніпрі в районі Київського водосховища внаслідок поширення синьо-зелених водоростей. Реальною є загроза прориву греблі Київського водосховища, що призвело б до затоплення низинної частини Києва. Взагалі існування цього водосховища є економічно невиправданим. Внаслідок його спорудження рівень води в гирлах окремих поліських річок" що впадають у Дніпро, став вищим, ніж у місцях їх витоку. Щоб вода в цих ріках не текла у зворотному напрямку, в місцях їх впадання у водосховище було збудовано дамби. Вода з річок у Дніпро потрапляє за допомогою потужних насосів. Кількість спожитої ними енергії ставить під сумнів економічну доцільність існування Київської ГЕС.

Зі скороченням виробництва в останні роки зменшилися викиди шкідливих речовин у повітря. У 2009 р. вони становили 207,5 тис. т, причому більше половини їх припадає на транспортні засоби. Серед міст району найбільшу частку викидів у повітря дає Київ.

Хибна практика екстенсивного лісокористування у районі спричинила значне виснаження лісів, погіршення структури лісового фонду, зниження його продуктивності. Сьогодні понад 90 % площі займають молоді насадження і середньостиглі ліси. Інтенсифікація проміжного користування в останні роки призвела до того, що фактичні запаси достигаючих і стиглих деревостанів становлять більше половини потенційно можливих. Значної шкоди лісам завдають лісові пожежі (у 2009 р. збитки від них становили 10 159 тис. грн).

Для стійкого розвитку економічного району та вирішення екологічних проблем необхідно:

— завершити виконання програми "Чорнобиль";

- скоротити до оптимальних розмірів виробництво і споживання природних ресурсів, насамперед газу, вугілля, лісу, прісної води, використання земель в обробітку тощо;

— сформувати ефективну інвестиційну політику, спрямовану на розробку, освоєння і використання природо - та ресурсозберігаючих технологій, виробництво екологічно чистих видів продукції.

У межах цих заходів слід негайно провести необхідні роботи щодо убезпечення об'єкта "Укриття" на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до концепції ведення сільського господарства на забруднених радіонуклідами територіях необхідно вилучити з використання 850 тис га угідь, зменшити розораність ґрунтового покриву, забезпечити економічно збалансоване співвідношення угідь.

Потрібний жорсткіший контроль за діяльністю промислових і сільськогосподарських підприємств з метою обмеження викидів ними шкідливих речовин у повітря та поверхневі води.

З метою збереження та відновлення природних комплексів у районі варто розширити заповідні території, національні парки, заказники.

Зважаючи на те, що зазначені заходи вимагають значних коштів, їх проведення слід поєднувати із стабілізацією та поліпшенням економічного стану району.