Розділ «2.3. Методика аналізу виробничих зв'язків промислових комплексів»

Виробничо-технологічні зв'язки розвиваються за допомогою комбінування і кооперування (послідовна переробка промислової сировини на різних стадіях, сумісне виготовлення продукції). Вони не залежать від особливостей технологічного процесу виробництва певного продукту. До цього типу зв'язків належать ресурсно-сировинні, обслуговуючі та підсобні. Ресурсно-сировинні зв'язки мають встановлювати пропорції між сировинними базами (запасами сировинних ресурсів) і потужністю видобувних підприємств, а також обсягами споживання сировини. Обслуговуючі виникають між виробниками і транспортними організаціями, проектно-конструкторськими закладами, геологічними установами, що займаються розвідкою мінерально-сировинних ресурсів промислового призначення. Постачальницько-збутові зв'язки охоплюють міжцикловий обмін продуктами, напівфабрикатами і відходами.

Взаємозв'язок виробництв, що входять до складу енерговиробничого циклу, можна проаналізувати на основі виявлення внутрішньоциклових зв'язків. Головною їх особливістю є послідовність розвитку, тобто внутрішньоциклові зв'язки мають вертикальний характер. Найбільшого розвитку вертикальні зв'язки набувають у головному виробничому процесі - стрижні циклу - та у бічних відгалуженнях - вертикальних гілках виробництв. Усі вони розвиваються у формі комбінування і можуть бути згруповані таким чином:

1) зв'язки на основі послідовної обробки сировини. Наприклад, у нафтоенергохімічному циклі переробка нафти здійснюється в такій послідовності: виробництво моторного палива, масла і мазуту, використання вуглеводнів нафтопереробки і потужних нафтових газів (газового бензину) для одержання напівпродуктів (мономерів) органічного синтезу (етилен, пропілен, ацетилен, ізопрен, дивілін, стирол, нітрол, акрилова кислота, бензол та ін.) і на їх основі синтетичних смол та пластичних мас, синтетичного спирту, різних синтетичних каучуків і волокон;

2) зв'язки при комплексному використанні сировини. їх розвиток передбачає глибшу переробку продукції аж до верхніх "поверхів" циклу. Приміром, коксування вугілля в пірометалургійному циклі чорних металів. У результаті цього процесу утворюється кам'яновугільна смола, яку використовують для виробництва бензину й інших напівпродуктів, що є основою для виробництва капролактаму і в результаті - пластичних мас та хімічних волокон;

3) зв'язки при утилізації відходів промислового виробництва, що характерні для різних типів циклів: чорної металургії (виробництво будівельних матеріалів на базі відходів шлаків); нафтоенергохімічного (виробництво сірчаної кислоти в процесі гідроочищення нафти і нафтопродуктів);

4) матеріально-технічні зв'язки, що розвиваються з метою забезпечення виробництв циклу сировиною, напівфабрикатами, реагентами, машинами, устаткуванням (рис. 2.1).