Розділ «СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ»

Система розселення - територіально цілісні поєднання поселень різної величини і народногосподарського профілю, об'єднані стійкими виробничими та соціально-економічними зв'язками. Виникають на тій або іншій території на відповідній економічній базі і є сукупністю функціонально підпорядкованих міст, селищ міського типу і сіл, що формується в процесі розвитку продуктивних сил, їхньої територіальної організації та створює умови для життя і виробничої діяльності населення. Кожна система розселення формується па основі взаємозв'язків центру системи (як правило, міста) з усією сукупністю її елементів. Розрізняють елементарні (прості) та інтегральні (складні) системи розселення. В межах України сформувались або формуються такі типи територіальних систем розселення: регіональні (міжобласні), обласні, міжрайонні локальні, районні локальні та місцеві локальні.

Територіальна концентрація виробництва - одна з форм територіальної організації виробництва, що характеризується зосередженням промислових і сільськогосподарських підприємств і пов'язаних з ними споруд виробничої інфраструктури на певних ділянках місцевості відповідно до навколишньої території. Виникає вона в результаті територіального поділу праці під впливом цілеспрямованого або стихійного розміщення виробництва. Зосередження (концентрація) різних об'єктів на певній території дає можливість краще використовувати єдині джерела сировини й енергії, природні і трудові ресурси, спільні комунікації (виробничу інфраструктуру) та систему розселення.

Територіальна організація виробництва - система територіального розміщення і розвитку суспільного виробництва, в основі якої лежить територіальний поділ та інтеграція праці. З об'єктивного погляду - це територіальна структура народного господарства, що сформувалася, із суб'єктивного - процес її регулювання (управління), який здійснюється ринковим механізмом або державним регулюванням, або мішаним шляхом (планово-ринкова економіка). Матеріальними складовими територіальної організації виробництва є промислові та сільськогосподарські підприємства, будівельно-монтажні організації, індустріальні центри і райони, сільськогосподарські зони, населені пункти, транспортна мережа, інженерна інфраструктура, територіально-виробничі комплекси, економічні райони. її форми регулювання (планово-управлінські) - керівні та плануючі органи держави, наукові і проектні організації, державні плани і програми, ринковий механізм (ціни, кредити). Для підвищення ефективності територіальної організації виробництва потрібно реалізувати комплексний підхід до розміщення продуктивних сил, поєднуючи порайонний розвиток виробництва з галузевим у процесі впровадження інтенсифікації економіки, ресурсозбереження, структурної перебудови господарства.

Територіальна організація суспільства - сукупність просторових зв'язків та структур, що визначають вплив природних і соціальних факторів на життєдіяльність суспільства, зокрема на розселення населення, виробництво і природокористування. Вона охоплює територіальну організацію суспільного виробництва, в тому числі територіальний поділ праці, систему розселення, територіальну організацію природокористування, науки і науково-технічної діяльності, адміністративно-територіальний поділ; економічне, соціальне й еколого-економічне районування, об'єднані структурами управління. Система територіальної організації суспільства формується історично і зазнає змін на всіх етапах розвитку останнього. Найбільший вплив на неї мають регіональна економічна політика, соціально-демографічні фактори, науково-технічний прогрес, екологічна політика. В умовах державного суверенітету України пріоритет надається регіональній, соціальній та екологічній політиці.

Територіальна структура мінеральних ресурсів - склад і співвідношення розміщених запасів ресурсів у межах певної території (країни, району) і характер їх залягання в родовищах. Головними формами зосередження родовищ мінеральних ресурсів є: зона залягання, район, кущ, локальне родовище. Залежно від складу родовища кожне з них може бути моно- або полікомпонентним. Усі вони є складовими системи і називаються елементами територіальної структури мінеральних ресурсів. Комплексне освоєння родовищ корисних копалин - важлива умова вдосконалення територіальної організації промисловості та формування промислових комплексів.

Територіальна структура промисловості - склад і співвідношення взаєморозміщених і певним чином поєднаних територіальних елементів, форм зосередження промислових підприємств - промислових центрів, вузлів, промислових районів та інших територіальних утворень виробничої та соціальної інфраструктур, пов'язаних із промисловим виробництвом. Розрізняють територіально-галузеву структуру промисловості (галузеві центри, райони, зони) та інтегрально-просторову, яка утворюється певними сукупностями промислових підприємств та інших об'єктів не однієї, а кількох галузей різного ступеня концентрації та комплексності. До інтегрально-просторової структури належать промислові пункти і центри, промислові вузли і райони, а також промислові агломерації. Останні - поєднання підприємств різних галузей промисловості у вигляді промислових центрів і вузлів, компактно розміщених на порівняно невеликій території з високою концентрацією виробництва і населення. Промислова агломерація відрізняється від міської тим, що вона є груповою формою розселення.

Технополіс - місто науки і техніки, де найефективніше поєднуються фундаментальні та прикладні наукові дослідження з виробництвом, насамперед наукомістким.

Урбанізація - соціально-економічний процес, що виявляється у зростанні міських поселень, концентрації в них населення (особливо у великих містах), у поширенні міського способу життя на всю мережу поселень.