Розділ «3.5. Агломераційний і вузловий ефекти»

В агломераціях простежується чіткий поділ території на ядро та периферійну частину, які розрізняються як за кількісними, так і за якісними показниками розвитку промислового виробництва. В ядрі внаслідок високої концентрації різних видів людської діяльності, дефіциту земельних ресурсів, загострення екологічних проблем і надвисоких показників урбаністичного перетворення середовища промислові функції поступаються розвитку підприємств соціального комплексу вищого рангу, які в таких умовах стають більш економічно прибутковими. В ядрі зосереджуються переважно фінансово-кредитні, ринкові, ділові, підприємницькі, інвестиційні, культурно-мистецькі, освітні, науково-інноваційні, представницькі, репрезентативні, політико-адміністративні та інші види діяльності. Виробничі функції виконують в основному високоінноваційні галузі, а також підприємства, діяльність яких спрямована на забезпечення потреб населення агломерації у різних промислових товарах і продуктах харчування. Периферійна частина агломерацій залишається урбанізованою зоною, в якій сконцентровані переважно виробничі види людської діяльності, що спрямовані на ефективне використання переваг наближення до високорозвиненого соціального середовища ядра.

На відміну від агломерацій, промислові вузли характеризуються меншою концентрацією зазначених вище соціальних функцій і не мають компактної розвиненої периферії. В їх межах можна виокремити високоіндустіральне центральне ядро (ядра) та інколи низку другорядних, доповнюючих та обслуговуючих видів промислової активності за його межами, що мають осередковий характер. Отже, промислові підприємства вузла сконцентровані переважно в межах великого міста (або групи компактно розташованих міст) та не мають тенденцій до децентралізації і периферійного розвитку.

Вузловими утвореннями можна вважати і групу відносно великих ареально (інколи лінійно) розміщених промислово розвинених міст (де за взаємного наближення окремі підприємства об'єднані між собою тісними зв'язками, спільністю географічного положення, розселення та інфраструктури), серед яких немає одного чи декількох лідерів, тобто не відбуваються процеси просторового тяжіння до певної центральної точки простору. Такі вузли є лише компактно розташованими локальними територіально-виробничими комплексами, що сформувались на основі спільного використання певного ресурсу території (здебільшого мінеральної сировини), що і зумовило їх скупчене розміщення. Вони не схильні до інтенсивного агломерування у зв'язку зі значною однорідністю структури виробництва, низьким розвитком центропериферійних відносин, істотними обмеженнями розвитку соціального ринкового середовища тощо. Так, подібні поєднання промислових міст у Донецькій та Луганській областях (по лініях Білозерське - Новогродівка, Селидове - Курахове, Дебальцеве - Шахтарськ, Кремінна - Лисичанськ, Гірське - Алмазна та ін.) не мають розвинених характеристик емерджентності та не утворюють агломерованої зони, що пов'язано із зазначеними вище причинами.

Промислові вузли та агломерації мають різну сукупність провідних факторів розвитку та функціонування. Вузлові утворення формуються переважно на основі ефективного використання природних (земельних, мінерально-сировинних) і/або трудових ресурсів та їх оптимального поєднання з фінансовими та інфраструктурними (наприклад, транспортно-комунікаційними) ресурсами. Вони перебувають на тому етапі господарського розвитку, коли чинники соціального середовища відіграють досить важливу, але не домінуючу роль. На розвиток промислових агломерацій здебільшого впливають соціальні, інформаційні, інноваційні, ринкові, кредитно-фінансові та комунікаційні фактори. їх виняткове значення зумовлене наявністю гіперконцентрованого високодиверсифікованого соціального простору, що сформувався в ядрі агломераційних утворень. Соціальне середовище ядра, поширюючи свій вплив на периферію, приводить до глибокої трансформації галузевої і територіальної структури території.

Зазначені вище фактори розвитку безпосередньо впливають на особливості генезису агломераційних та вузлових промислових утворень. Так, промислові вузли сформувались на основі комплексного використання природно-ресурсних, трудоресурсних (розселенських), транспортно-комунікаційних переваг території. В їх формуванні провідну роль відіграють традиційні фактори економічного зростання - земля, праця, капітал тощо. Промислові агломерації виникають здебільшого на основі ефективного використання соціально-економічних, інформаційних, ринкових, інтелектуальних, інноваційних переваг розміщення, які надає високоурбанізоване середовище. Вони, так би мовити, перебувають на вищому рівні розвитку, за якого фактори природних ресурсів та робочої сили витісняються на другий план.

Наведені вище переваги розміщення зумовлюють різний рівень спеціалізації та диверсифікації промислового виробництва вузлів та агломерацій. Для вузлів властива слабодиверсифікована промислова спеціалізація із переважанням декількох вузькоспеціалізованих видів виробництва. Ці види діяльності отримали більші конкурентні переваги для розвитку в межах певного вузла внаслідок дії зазначених вище природно-ресурсних, трудових і комунікаційних факторів. М.Д. Шаригін визначив за особливостями спеціалізації такі типи вузлів: машинобудівні, текстильно-промислові, пірометалургійні чорних і кольорових металів, гірничохімічні, рідкометальні, гідроенергопромислові, вуглепромислові, нафтохімічні, газохімічні, індустріально-аграрні, лісопромислові та океанічні. А.Т. Хрущов також звертав увагу на звужену спеціалізацію вузлових утворень, виокремлюючи вузли добувної (вугільні, нафтогазові), обробної (машинобудівні, хімічні) промисловостей і змішаного типу (нафтогазохімічні, вугільно-металургійні) .

Промислові агломерації характеризуються високодиверсифікованою промисловою спеціалізацією та значною диференціацією окремих видів виробництва. В них скорочується частка сировинних, ресурсомістких та енергоємних видів промислової продукції, зростає частка інноваційних ринково орієнтованих підприємств, що потребують значних затрат інтелектуальної і творчої праці, фінансових ресурсів, високорозвиненого конкурентного середовища. Високу диференціацію промислового виробництва в агломераціях зумовлюють також бурхливий розвиток ринкових процесів, підвищення контактності та комунікативності, міжнародної орієнтованості та кооперування підприємств. Слід зазначити, що зростання диференціації та поширення вузькоспеціалізованих підприємств характеризуються вищими показниками економічної ефективності виробництва, ніж моноспеціалізація та зростання масштабів одного чи декількох виробництв. Учені Заходу звертають увагу також на провідну роль аутсорсингу в процесах промислового агломерування, на основі якого виробничі та інфраструктурні функції окремих підприємств подрібнюються і перерозподіляються між окремими незалежними приватними компаніями, що сприяє посиленню економічної компліментарності, модульності та вузькоспеціалізованої професійності останніх.

3.5.2. Агломераційний ефект території та його вплив на розвиток локальних промислових комплексів

Питання формування агломераційного ефекту території - одне з найбільш дискусійних та недостатньо вивчених у географії промислових комплексів. Незважаючи на те, що його основи були закладені ще в працях Й. фон Тюнена, А. Вебера та А. Льоша, а розвинені в роботах видатних західних економістів (А. Маршалл, В. Ґендерсон, М. Фуджіта, Ж.-Ф. Tice) та українських і російських географів (М.М. Паламарчук, М.Т. Агафонов, СІ. Іщук, А.Ю. Пробст, Л.М. Корецький, М.Д. Шаригін та ін.), проблема підбору показників і критеріїв визначення агломераційного ефекту виробництва та пошуку умов і параметрів його формування залишається актуальною і на сьогодні.

Відомо, що в середовищі агломерацій формується значний соціально-економічний ефект розвитку господарства. Багато учених вважає, що він виявляється в умовах обмеженості земельних ресурсів і високої зосередженості людської діяльності та створює додаткові конкурентні переваги розміщення виробництва. Цей ефект приводить до скорочення затрат часу та різних матеріальних засобів на виробничий процес, поліпшення сервісу та інфраструктурного обслуговування, широкого застосування інформаційних ресурсів та інновацій, ефективного використання ринкових механізмів розвитку.

Агломераційний ефект від розміщення промислових підприємств виникає у результаті підвищення рівня забезпеченості окремих підприємств земельними і трудовими ресурсами із віддаленням від центрального ядра (а також їх здешевлення) одночасно з утриманням досить високого рівня інженерного обслуговування виробництва та якісного складу промислово-виробничого персоналу в периферійній зоні агломерування. Водночас агломераційний ефект підтримується в приміській зоні шляхом наближення промислового підприємства до швидких і надійних комунікацій та якісних систем зв'язку, а також за допомогою наближення і тісної взаємодії з центральним ядром, що є своєрідним осередком концентрації вищих рівнів комерційно орієнтованих закладів сфери послуг.

З метою поглибленого аналізу сутності та характеру вияву агломераційного ефекту розглянемо окремі його складові (табл. 3.3).

Таблиця 3.3. Формування агломераційного ефекту в локальних промислових комплексах

ІІриродно-ресурсна складова агломерації - своєрідний субстрат ефективного розвитку виробництва на основі диференціації рентної вартості земель та інших елементів природного середовища. Вартість земельних ділянок із профілюючою індустріальною функцією знижується унаслідок віддалення від історичного ядра та центральних поясів агломерації (де сформувалась монопольна земельна рента), а ефективність промислового виробництва зростає з огляду на зменшення рентних витрат і досить високий рівень прибутковості розміщення підприємства. Співвідношення між вартістю землі та економічною віддачею від розміщення досягає оптимального рівня у середньовіддалених агломерованих поселеннях, а мінімуму сягає в найближчих до ядра і замикаючих населених пунктах. Підприємства серединних територій агломерації мають дешеві та чисельні земельні ресурси, а також розташовані недалеко від центру ділової активності - великого міста. У центрі агломераційних утворень активно розвиваються модульні високоприбуткові наукомісткі виробництва, а на периферії - більші підприємства, що потребують залучення значних територій, дешевших природних і трудових ресурсів.

На основі специфічного впливу природно-ресурсного потенціалу формуються економічна та комерційна складові агломераційного ефекту, що зводяться до отримання додаткової вигоди від розміщення та функціонування підприємств. Вона виявляється у наближенні до середовища підвищеної активності бізнесу й одночасного розташування підприємства на території з низькою земельною рентою та багатим природним (за рахунок вільних територій) і працересурсним потенціалом (за рахунок урбанізації).

Відповідно внаслідок агломерованого розміщення скорочуються витрати підприємств на технологічні інновації, ринкову інфраструктуру, транспорт і зв'язок, зростає поінформованість власників про події ділового та бізнесового життя, підвищується конкурентоспроможність продукції.

Значну роль у формуванні агломераційного ефекту відіграють показники розвитку галузей соціального обслуговування. Так, за рахунок формування високого рівня життя людей та їх активної життєвої позиції, за рахунок концентрації передових закладів освіти, науки, культури, мистецтва агломераційні утворення характеризуються підвищеною привабливістю для проживання різних верств населення і широкими можливостями реалізації диверсифікованих потреб у праці. Агломерації також надають широкі, унікальні можливості для розвитку особистості, підтримки її інтелектуальних і творчих здібностей. Тобто в їх межах створюється висококомфортне соціальне середовище для найповнішої реалізації людського потенціалу.

Додатково урбанізований характер розселення в агломерації сприяє ширшій реалізації продукції на ринку товарів і послуг, що створює додаткову вигоду для товаровиробників. Процеси концентрації населення в агломераційних утвореннях регламентуються високою вартістю землі та житла в ядрі агломерації, гіпердинамізмом та екологічними ускладненнями в міському середовищі та відповідно сприятливими умовами для проживання в містах периферійної зони (за умови усунення головних причин маятникових міграцій). Рівень обслуговування в центральних і периферійних поясах агломерації, завдяки масовому поширенню комерційних підприємств соціального комплексу, в наш час стрімко вирівнюється.

У сфері розселення населення та формування працересурсного потенціалу агломераційний ефект виявляється у швидкому перебігу суспільних процесів, формуванні середовища високої соціальної, підприємницької та ділової активності, що складається завдяки поширенню урбанізації та міського способу життя, а також завдяки широким можливостям вибору місць прикладання праці. В агломераційних утвореннях формується високодиверсифіковане суспільство споживацького типу, зростає професійна розгалуженість працівників, підвищується рівень їх кваліфікації та освіти, показники оплати праці та вимоги населення до стандартів життя. Усе це активізує економічні процеси розвитку промислового виробництва агломерації, а також стимулює адекватне запитам населення зростання рівня обслуговування в закладах соціального комплексу, надає їм індивідуально-особистісного характеру.

Агломераційні утворення характеризуються складністю системи природокористування та загостренням екологічних проблем. Висока зосередженість різноманітних промислових підприємств, перевантаженість транспортних комунікацій, значний рівень антропогенного навантаження в межах високоурбанізованих територій визначають низьку якість природних умов проживання людей та зростання концентрації шкідливих речовин в урболандшафтах, несприятливих для їх здоров'я і самопочуття.