Розділ «ТЕКСТИ ПЕРШОДЖЕРЕЛ ДО УСІХ ТЕМ КУРСУ»

3 І назвав Авраам ім’я синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.

4 І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.

5. А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.

Буття 22

1 І сталось після цих випадків, що Бог випробовував Авраама. І сказав Він до нього: Аврааме! А той відказав: Ось я!

2 І промовив Господь: візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, тай піди собі до краю Морія, і принеси там йогов ціл опалення на одній із тих гір, шо про неї скажу тобі.

3 І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог.

4 А третього дня Авраам звів очі свої, та й побачив те місце здалека.

5 І сказав Авраам своїм слугам: Сідайте собі тут з ослом, а я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас.

6 І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і пішли вони разом обоє.

7 І сказав Ісак до Авраама, свого батька, говорячи: Батьку мій! А той відказав: Осья, сину мій! І промовив Ісак: Ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення?

8 І відказав Авраам: Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій! І пішли вони разом обоє.

9 І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам жертівника, і дрова розклав, і зв’язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертівника над дровами.

10 І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого...

11 Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав: Аврааме, Аврааме! А той відізвався: Осья!

12 І Ангол промовив: Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого.

13 А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран зав’яз у гущавині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого.

Текст 2.1. У. ДЖЕЙМС СТАВЛЕННЯ ФІЛОСОФІЇ ДО РЕЛІГІЇ

За своєю сутністю релігія це — окреме явище, що має тільки індивідуальне значення і як таке не піддається об’єктивному формулюванню. Звичайно, спроби зодягнути зміст і сенс релігії у філософську форму ніколи, ймовірно, не припиняться, тому що це прагнення занадто глибоко закладено в природу людського розуму; але ці спроби мають для релігії лише другорядне значення і не можуть ані додати їй авторитетності, ані дати санкції вірогідності тим почуття м, на яких вона заснована і з яких релігійні люди черпають свої спонукання і свою впевненість в об’єктивній істинності їхньої віри... Я справді думаю, шо почуття є найглибше джерело релігії, а філософські і богословські побудови є тільки вторинною надбудовою, подібною до перекладу оригіналу на чужу мову.

Називаючи їх так, я розумію під цим, шо у світі, де зовсім були відсутні б релігійні почуття, не могло б жодним чином утворитися філософське богослов’я. Я глибоко сумніваюся в тому, що безпристрасне, інтелектуальне споглядання світу могло б створити—без допомоги почуття внутрішньої розгубленості і жаги спасіння, з одного боку, й містичних переживань—з другого, ті системи релігійної філософії, що існують уданий час. Люди почали б з анімістичного пояснення явищ природи і потім спростували б їх за допомогою наукових методів, як це і сталося в дійсності. У науці вони зібрали б тільки певну кількість психологічних спостережень, як це роблять і тепер. Але в них не було би спонукання прийти до вищих спекуляцій догматичного або ідеалістичного богослов’я. Ці спекуляції, по-моєму, слід назвати надвіруваннями, тобто надбудовами, створеними розумом на фундаменті, що був раніше закладений почуттям.