РОЗДІЛ 7. ЕВОЛЮЦІЯ ХРИСТИЯНСТВА

• у неділю й у свята відвідувати церкву й брати участь у богослужіннях;

• дотримуватись встановлених церквою постів;

• щонайменше раз на рік — у Великий піст—сповідатися і причащатися;

• не брати шлюб в заборонений Церквою час.

Особливою рисою Православної Церкви є її устрій. Православ’я не має єдиного центру, як католицизм, а являє собою сукупність автокефальних (незалежних) Церков. Воно складається із:

• 15 автокефальних Церков, за офіційним церковним переліком {диптихом), найбільша з яких Руська Православна Церква (50—100 мли вірних).

• Автономних Церков, що знаходяться в юрисдикції однієї з автокефальних Православних Церков і мають певну самостійність у своєму внутрішньому управлінні. Це Фінляндська Православна Церква (близько 75 тис), Синайська Православна Церква з центром у монастирі св. Катерини на Синаї), Японська Православна Церква (36 тис.) та деякі інші.

Дуже близькими до православ’я є шість Давніх Східних Церков, які або не брали участі, або не визнали рішень Вселенського Халкидонського Собору 451 р. щодо подвійної — боголюдської природи Христа. Поміж них на теренах колишнього СРСР виділяється Вірменська Апостольська Церква.

Серед Православних Церков Константинопольська Православна Церква має особливий статус, а її предстоятель носить титул "Святіший Архієпископ Константинополя — Нового Риму і Вселенський Патріарх". Проте він має лише першість честі, тобто є "першим серед рівних", і користується особливою повагою інших Православних Церков. 31991 р. Константинопольську Церкву очолює Варфоломій І.

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (НАПРИКЛАДІ РПЦ)