Розділ «Філософські концепції конфуціанства та даосизму»

Релігійно-філософське вчення Конфуція за двісті-триста років міцно вкоренилося в свідомості китайського суспільства, але в нього були серйозні опоненти. Так, опонентом Конфуція був філософ наступного покоління (він народився в рік смерті Конфуція) - Моцзи (479-381 р. до. н.е.). "Енциклопедія Нового Китаю", видана у Пекіні в 1987 р., повідомляє інші роки життя Моцзи - 468-376 р. до. н.е.

Моцзи заперечував вчення Конфуція про імена і про лі. Він учив, що в основі всього має бути принцип загальної любові - цзянь-ай. Але він також виправдовував суспільний поділ на бідних і багатих і визнавав владу Неба.

Послідовники Моцзи - моїсти (мочже), розвиваючи матеріалістичні тенденції його вчення в галузі теорії пізнання, вели ідейну боротьбу з конфуціанцями.

Критикували конфуціанство так звані законники, чи легісти. Один з них, Шан Ян (390-338 р. до н.е.) написав у IV ст. до н.е. трактат "Шан цзюнь Шу" ("Книга правителя області Шан"), яку присвятив обґрунтуванню принципів необмеженої монархії, засудженню народної освіти, схваленню війни як найкращого способу вирішення економічних і політичних проблем. Легізм став ідейною основою диктаторських імператорських режимів. Стародавній китайський імператор Цін Шіхуан (259-210 р. до н.е.), відомий як деспот, що правив державою за допомогою свавілля і терору, схвалював легізм і був запеклим антиконфуціанцем. У 213 р. до н.е. він закопав живцем 460 конфуціанців і спалив конфуціанські книги.

Та все ж конфуціанська проповідь покірності, суворого дотримання суспільної ієрархії, суспільного консерватизму забезпечувала йому відповідний авторитет в очах правлячої верхівки. Уже в II ст. до н.е. конфуціанство зближається з легізмом. У подальшому воно набирає абсолютно чітких ідеологічних рис, які зробили його офіційною ідеологією феодального Китаю.

За зберігання забороненої конфуціанської літератури в часи Цінь Ші Хуана злочинця піддавали карі на горло типу Цзу, тобто знищували весь рід злочинця.

Лаоцзи, згідно з переказом, жив одночасно з Конфуцієм, чи може трохи раніше. Сучасна історична наука не фіксує дати його життя. Вважають, що він народився в царстві Чу, що справжнє його ім'я Дань Лінер і він був архіваріусом при дворі чжоуських царів, навіть зустрічався з Конфуцієм. Але все це не має історичних підтверджень. Вважають, що саме він є автором праці "Дао децзи" ("Книга шляху і доброчесності"), більш поширена її назва - "Лаоцзи" ("Старий філософ"). У цій книзі викладено вчення даосизму.

Аналіз мови та стилю трактату "Дао децзи" дає підстави припускати, що він створений у IV-III ст. до н.е.

Про те, що даосизм створений після конфуціанства, свідчить його чітко підкреслений моральний характер. Акцентування на моральному аспекті релігійного вчення - це риса другої половини І тис. до н.е.

Більш реальним даосистськпм мислителем був Чжуанцзи (бл. 369 - 286 рр. до н.е.).

Моральні принципи даосизму заслуговують на увагу. Вважають, що вони до певної міри навіть перевершують конфуціанство своєю гуманністю.

До наших днів дійшов переказ про дискусію між Лао і Конфуцієм. "Плати за кривду добротою", - заявив Лао. Конфуцій на це відповів, що за доброту слід платити добротою, а за кривду - справедливістю, причому право на визначення справедливості він надавав державі. Такі повчання Лао, як: "Не бажай мстити за наругу", "Тон, хто перемагає себе - могутній", "Той, хто знає, що в нього досить - багатий"; "Найбільш кволі речі в світі підкоряють собі найсильніші" - свідчать про високий моральний рівень відчуття добра, злагоди, миру в суспільстві, які наполегливо пропонує своїм послідовникам даосистське вчення.