Розділ «2. РИМ І УКРАЇНА. КАТОЛИЦИЗМ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ»

Наступна спроба створити універсальну унію виникла в січні 1645 р., після перебування в Римі найближчого радника короля з питань релігії В.Матні. Візит до Апостольської Столиці мав завдання нормалізувати польсько-римські відносини. Не останню роль у цьому могла б відіграти створена у майбутньому нова унія.

Цього разу політика Апостольської Столиці була більш гнучкою, ніж кілька років тому. Рим вважав за можливе проведення спільного об'єднуючого собору. Він також схвально поставився до кандидатури на митрополичий престол уніатського владики. В цілому назрів сприятливий момент, щоб через нову унію відірвати православних Речі Посполитої від Константинополя і приєднати до Святого Престолу. Як і попередні спроби, ця також не мала успіху. Король Владислав IV призначив митрополитом на Київську кафедру православного владику Сильвестра Косова.

Упродовж усього існування уніатської церкви римо-католики в Речі Посполитій дивилися на неї як на непорозуміння, якесь тимчасове явище. До Апостольської Столиці летіли скарги на католицькі зазіхання на уніатські маєтності, на спроби перетягування до латинської віри уніатів. Найбільше в цій справі проявили себе домініканський та єзуїтський ордени. Тому Конгрегація пропаганди віри 7 лютого 1624 р. категорично забороняла такий перехід, якщо не було дозволу Святого престолу.

Релігійні вимоги Б.Хмельницького

Визвольна війна українського народу під проводом Б.Хмельницького в середині XVII ст. проходила під двома гаслами: перше заклик л о боротися за "вольності", друге — до захисту православної віри. Під захистом віри розумілося прагнення українського народу до соціального й національного визволення. Висуваючи на перше місце вимоги ліквідації уніатської церкви, Б.Хмельницький у посланні до Яна-Казимира підкреслював, що серед інших вимог повстале населення вимагає, щоб православна віра залишалася недоторканою, як і раніше, без унії й уніатів.

Релігійні вимоги українського гетьмана мали серйозне підґрунтя. Б.Хмельницький мав підтримку від Єрусалимського патріарха Паїсія, який дав благословення на війну з Польщею. При підписанні Зборівського миру (1649 р.) в Декларації ласки говорилося про амністію шляхти, надання посад тільки православній шляхті, а єзуїти позбавлялися права на шкільні фундації в Києві та інших містах. Щодо унії, то задовільної відповіді не було, лише відкладалося питання її ліквідації.

На сеймі 1649—1650 рр. козацькі посли висунули вимогу ліквідувати унію, а все майно й коштовності повернути православному духовенству. Наступного 1650 р. сейм знову гостро поставив питання про унію. Козацькі посли рішуче висловилися проти унії. Однак сейм не прийняв чітких положень. Король і сенатори посилалися на те, що не мають влади над уніатською церквою, а юрисдикцію над нею має пала римський.

Варшавський нунцій Торрес постійно інформував про ситуацію в Речі Посполитій. У свою чергу, Рим надав посильну допомогу королівській владі. Зокрема, в переддень скликання сейму, на якому мало бути затверджено умови Зборівського договору, Торрес звертався до римської курії з проханням про вислання папських послань. Одночасно нунцій згуртовує сенаторів для боротьби за уніатську церкву. У відповідь з Рима прийшло 19 папських бреве. Папа Інокентій X у посланні королю Яну-Казимиру рішуче заперечив робити будь-які поступки схизматам, тобто православним.

Підсумовуючи сказане, треба зазначити, що політика Апостольського престолу відігравала помітну роль у Речі Посполитій і була важливим фактором, який визначав культурний і релігійний розвиток України протягом XVI—XVII ст. Створена на Берестейському соборі (1596 р.) уніатська церква стала форпостом збереження національної самобутності, традицій і обрядів в умовах загрози ополячення й латинізації українського народу. Після Переяславської угоди, коли вся окупована Москвою Україна зазнала царського гніту, русифікації народу і його церкви, Апостольська Столиця невпинно стежила за розвитком історичних подій в Україні і намагалася підтримувати новостворену уніатську церкву, яка під час перебування Галичини під Австро-Угорщиною стала називатися греко-католицькою.

Контрольні завдання і запитання

1. Розкажіть про характер взаємовідносин Апостольської Столиці і Київської держави в IX—XII ст.

2. Охарактеризуйте зв'язки київських митрополитів з Апостольською Столицею до і після флорентійської унії.

3. Розкрийте спрямованість активізації католицизму в Україні напередодні Берестейської унії.

4. В чому полягає причина невдачі ідеї "універсальної унії"? Тематика рефератів

1. Східна політика Апостольської Столиці в княжу добу.

2. Роль католицького чинника в підготовці Берестейської унії.

3. Ставлення Апостольської Столиці до "універсальної унії".

Рекомендована література

1. Баран С. Церковна унія з Римом. — Мюнхен, 1946.

2. Бориславський М. З історії Української Греко—Католицької Церкви. — Львів: Край, 1992.