Розділ І. ДОБА ДАВНІХ РЕЛІГІЙ. ХРИСТИЯНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ-РУСІ

У поемі Шамсі Башту згадується також алп Хурса — божество вогню та ковальської справи, в якому можна передбачити слов'янського бога сонця Хорса. Згідно із священними традиціями перебігати дорогу Хурсі заборонялось:

Остерігалися усі

Перебігати путь Хурсі —

Інакше сила зброї геть

Щезала, а без неї — смерть.

Цей мотив використовує автор "Слова", характеризуючи князя Всеслава Полоцького: "Всеслав князь людемъ судяще... великому Хръсови влъкомъ путь прерыскаше". В даному разі порушення Всеславом одвічної традиції використовується немовби для підсилення його негативної характеристики. Отже, як бачимо, міфологічні аналогії та паралелі булгарських і русьських (українських) культурно-релігійних традицій визначаються єдністю їхніх міфологічних сюжетів і персонажів.

Близько 660 року під натиском тюркських кочових племен — алтайських, кипчацьких і огузьких, відомих як хозари, Велика Булгарія як незалежна політична держава перестала існувати. Частина булгар з ханом Аспарухом мігрує на Дунай, де в 681 році засновує Болгарське царство. А частина — бурджани, які проживали в Передкавказзі, та "українські" чорні булгари залишилися на своїй колишній території і визнали залежність від хозарського кагана.

Релігійний світогляд хозар відповідав давньотюркській релігії. Верховним божеством був Тенгрі, який уособлював верховну владу. Його намісник на землі — каган. Каган мав політичну харизму, тобто належав до роду, наділеного божою благодаттю. Отже, подібно до германців тюркське хозарське об'єднання було також одним з варіантів чоловічих союзів на чолі з харизматичним королем (каганом).

Важливу роль відіграли хозари як посередники в культурних зносинах Заходу і Сходу. Культурне значення Хозарії полягало в релігійній терпимості й толерантності до таких релігій, як буддизм, християнство, іудаїзм та до язичницької релігії слов'ян. У столиці Хозарії Ітилі мусульмани мали свої мечеті, християни — церкви, іудеї — божниці. Також були там свої суди для мусульман, хозар, християн та представників інших релігій. Усе це сприяло зближенню, співробітництву й взаємозбагаченню різних культур.

Зазираючи в давно минулі часи, ми піднімаємо величезні культурні пласти, які є загальними, спорідненими для різних народів. Під товщею релігійної свідомості — могутнє нашарування архаїчних стереотипів практичного й інтелектуального засвоєння світу. Релігія була пов'язана з одухотворенням природи, з наданням їй антропоморфних властивостей та рис. Люди відчували себе інтегральною частиною довколишнього природного середовища, складовим чинником кругообігу природних явищ. Історія релігії певного етносу — це насамперед історія його духовності, ядром якої виступає релігійність. Самобутність української релігійності визначається єдністю культури та природного середовища. Витоки її йдуть із сивої давнини. Становлення релігійності українського народу тісно пов'язане з асиміляцією складових релігійності інших народів, з якими перетиналися його історичні шляхи. І донині зберігає вона той живильний зв'язок з іншими культурами.

Контрольні завдання і запитання

1 Назвіть конкретні вияви елементів чуттєво-надчуттєвого, демонічного та теїстичного типів надприродного в релігійних уявленнях, віруваннях, обрядах, звичаях стародавніх суспільств на українських теренах.

2. У чому ви вбачаєте вплив релігійного світогляду народів, які населяли українські землі, на розвиток та становлення релігійної свідомості літописних слов'ян? У чому вбачається вплив слов'ян?

Наведіть конкретні приклади.

Тематика рефератів

1. Релігійна духовність трипільських племен.

2. "Історія" Геродота як джерело дослідження становлення української релігійності.

3. Проблеми й стан дослідження дохристиянської релігійності на українських теренах.

Рекомендована література

1. Артюх ПІ., Глушак АС. Поява християнства в Криму і Україні. — Севастополь, 1995.