Поняття Обов'язку по відношенню до інших, Обов'язку з великої літери асоціюється передусім з ім'ям Канта. Це він був прадідусем фрейдистського Супер-его. Як іронізує Фейербах, з кохання до своєї примадонни - Обов'язку - Кант уявляє собі щастя в образі бридливого аристократа, а не простодушної людини з народу. Тому він і приписує обов'язку добро, а прагненню до щастя - лише приємність. Вчинки треба здійснювати за обов'язком, а не рахуючись із схильностями. Служити іншим треба, але якщо водночас маєш до них прихильність, це вже стає аморальним?....
Молодий Гегель виступав від імені конкретного суб'єкта, у якого є почуття, протиставляючи його людині відірваній від життя, що міряє свої вчинки моральною та релігійною лінійкою. Тобто людина у вирі переживань, треба думати, могла забути про інтереси інших заради себе. У зрілому віці сваволя пристрастей стає для неї надмірною, і моральність, вона вже сприймає просто як усвідомлення своїх обов'язків.
Найперший людський обов'язок полягає у тому, на думку Л.Фейєрбаха, щоб зробити щасливим самого себе. "Якщо ти щасливий, то ти зробиш щасливими й інших...." (1955, с.267).
У філософи життя, яскравими представниками якої є Ніцше і (Сєркегор, Шопенгауер і Гартман, доброчинність більше не розглядається як знання; роль розуму у людській взаємодії, у побудові психологічного простору взагалі перестає перебільшуватися. Норми моралі не мають заважати людині, яка покликана сміливо йти до абсурду, парадоксу, неможливого, де й прихована істина. Поступово обґрунтовується необхідність проникнення по той бік добра і зла, відмови від моралі рабів. Людина має долати власне безсилля і кволість. їй немає чого підніматися над твариною, адже найкраще в ній, і передусім вседозволеність - від тварини.
Ніцше підкреслював, що мораль і свобода - найтяжча антиномія. Людина може відчути себе вільною лише тоді, коли вона на самоті, коли у своїй самотності протистоїть світові. А мораль - колективний егоїзм слабких.
"Що добре? - Все, від чого зростає в людині почуття сили, воля до влади, могутність. Що погано? - Все, що йде від слабкості. Що щастя? - Почуття зростаючої сили, влади, почуття, що подолана нова перешкода" (Нице Ф., 1989, с.19).
Незалежно від того, як саме у ту чи іншу добу характеризувалася моральність людини, все одно завжди йшлося про її ставлення до інших, про той між-особистісний контекст, без якого не може бути особистості і її життєвого світу. Ані особистості в історії, ані в індивідуальному житті. Власний світ не побудуєш поза значущими взаєминами, що відображають моральні пріоритети, актуальні особистісні смисли.
Давно не потребує спеціальних обґрунтувань положення про те, що внутрішній простір особистості знаходиться поза органічним тілом індивіда, що основна площина руху особистості - морально-ціннісна. Моральний ракурс визначає міру гуманності, людяності ставлення до довкілля, інших людей і себе.
Серед найголовніших фільтрів для вибіркового відображення дійсності є певна глобальна характеристика психологічного простору, тобто все, що в людських взаєминах особистість вважає для себе найголовнішим, найдорожчим або заперечує, не сприймає ніяким чином.
Простір життєвого світу не є співвідносним із простором фізичним, його не можна виміряти у милях чи кілометрах. Якщо квартира у престижному районі, дорогий автомобіль, статус у професійній групі, як доводять західні дослідження, інколи важать для людини більше, ніж власна правиця, якщо словесні чи навіть інтонаційні оцінки близьких інколи ранять тяжче, ніж справжні тілесні пошкодження, стає очевидним, що одиницею виміру психологічного простору мають бути взаємини, стосунки, ставлення, відносини, які відтворюють особистісні рубежі, моральні кордони.
Кожен хоче, щоб поруч із ним були люди порядні і надійні, люди, що розділяють його ціннісні орієнтири, мають схожі життєві пріоритети.
Слід зауважити, що інколи ми сприймаємо певних людей або певні групи як такі, що знаходяться поза сферою наших моральних оцінок. Наприклад, кажемо: "Це старий - батько мого товариша, і тому для нього я роблю виключення з правил". Така тимчасова, часткова моральна експлозія лише підтверджує загальний вплив моральних оцінок, моральних ставлень, моральних передбачень на загальну світопобудову, на структурування індивідуального психологічного простору.
Простір індивідний, соціальний та особистісний
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи“ на сторінці 2. Приємного читання.
