Суб'єктна парадигма; історія і сучасність

Загальна психологія: Хрестоматія

У сучасних науках про людину означені традиції знайшли своє втілення у вигляді двох конкуруючи суб'єктних підходів - соціально орієнтованого та індивідуально орієнтованого. Перший, як це можна зрозуміти, покладає якусь окрему спільноту (групу, колектив, народ, націю, державу, суспільство тощо) автономним, самопричинно діючим цілим, розглядає як самодостатній "соціальний організм", а окремій особистості відводить роль "гвинтика", "цеглинки4, "бджілки" тощо. Крайнім виявом такої соціально-орієнтованої позиції є різного роду маніпупятивні ігри типу "кожний має право на вільний вибір", коли, наприклад, влада говорить громадянину: "У тебе є свобода вибору, але лише за умови, що ти зробиш правильний вибір. Ти вільний давати клятву, приймати присягу, але лише за умови, що твій вибір буде правильний, тобто, якщо ти її приймеш. Якщо ж ти зробиш невірний вибір, то взагалі втратиш свободу вибору".

Індивідуально орієнтований підхід, навпаки, визнає суб'єктність тільки за емпіричним тілесним індивідом. Усе інше є або чимось суб'єктоподібним, квазісуб'єктним, або послуговується суб'єктними лаштунками, метафорами тощо. Згідно цьому підходу культура, суспільство, будь-які угрупування при дослідженні їхньої суб'єктної природи з необхідністю редукують до індивідуальної суб'єктності окремих людей з їхніми конкретними потребами і можливостями їх задоволення. У цьому розумінні коректно говорити про соціокультурні умови, але не детермінанти індивідуального розвитку окремої людини як суб'єкта діяльності, у тому числі і психічної. Зрозуміло, що поза соціокультурним середовищем людський індивід не може автентично актуалізувати свої суб'єктні потенції. Але незаперечним є також твердження, що ніякими зусиллями соціуму не можна перетворити на людину істоту, яка не є власне по-людськи суб'єктно запотенційованою. Навіть на етапі пренатального розвитку істота, що знаходиться в утробі матері-людини, уже є істота людська, - не тварина, яка, мовляв, тільки під впливом суспільства може стати людиною

Зрозуміло, що наукова думка не зупиняється на двох означених підходах, відшуковуючи різного роду компроміси, або просто інші парадигмальні схеми. Так, намагаючись захиститись від обвинувачення його в соліпсизмі і якось подолати онтичну самотність "я", Е. Гуссерль запропонував поняття інтерсуб'єктивності, як своєрідного над індивідуального поля текстів і дискурсів, змістів і значень, комунікативних форм тощо, яке єднає і опосередковує взаємодію індивідів, що в нього входять.

Свою історію і своїх прихильників має критеріальна модель, яка віднаходить силу, що панує І над людиною, і над суспільством. І це не обов'язково якась містична чи божественна сила. Так, наприклад, за М.О.Бердяєвим суб'єктом пізнання виступає ні що інше, як саме буття:

Зрозуміло, що розглядаючи кожну версію, слід врахувати своєрідність кожного з утворень, яким приписується статус суб'єкта. Проте, це не означає можливість маніпулювати онтопсихологічними критеріями суб'єктності, про які йшлося, і видавати дійсність за видимість. Напевно, саме поширення в світі такої несправжньої, симулятивної суб'єктності викликала настільки сильне розчарування у постструктуралістіе, що останні наважилися заявити про "смерть суб'єкта".

Отже, не можна не бачити розбіжностей у тлумаченні феномену суб'єктності, за* лежкість розуміння його сутності від парадигмальної установки дослідника, його світоглядної позиції, обраного ним об'єкту, предмету і конкретних завдань дослідження. При цьому цілком реально визнавати фундаментальну залежність індивідуального від суспільного, але ставити собі за мету дослідити ті, нехай навіть маловиразні суб'єктні інтенції і потенції, що мають бути притаманні окремій людській істоті, без яких вона просто неспроможна стати людиною навіть у найкращому соціокультурному оточенні і при застосуванні найефективніших методів соціалізуючого впливу.

Кожна з відомих у психології парадигм має якісь свої переваги, але має і свої обмеження. Тому, логічно поставити питання про те, чи задовольняє суб'єктна психологічна парадигма критеріям необхідності і достатності, а, якщо так, то за яких умов? Зважаючи на назву наступного підзаголовка, не важко здогадатися, що можливості цієї парадигми будуть розглядатися з позицій вчинкового підходу. Натомість, спробуємо обґрунтувати припущення про те, що поєднання принципу суб'єктності з учинковим принципом дозволяє синтезувати нову парадигму, яка по своїй суті відповідає запитам сучасної психології і дозволяє, певною мірою, конструктивно примирити суперечності, про які йшлося вище. Проте, розпочати цю справу варто з визначення основних положень вчинкового підходу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Суб'єктна парадигма; історія і сучасність“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії

  • Розвиток психіки у філогенезі

  • Р. Вудвортс. Решение проблем животными

  • Н. А. Тих. Предыстория общества

  • Экспериментальное исследование по воспитанию новых средств общения и проблема происхождения речи

  • С. Л. Рубинштейн. Самосознание личности и ее жизненный путь

  • П. Р. Чамата. Зміст і основні форми прояву самосвідомості

  • Шляхи самопізнання особистості

  • Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)

  • Розділ II. Психічні процеси

  • Материалы к психологической теории ощущения

  • Некоторые вопросы теории восприятия

  • О. И. Скороходова. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир

  • Самонаблюдения осязание

  • Обоняние

  • Вибрационное чувство

  • Температурные ощущения

  • Пам'ять. Р. Аткинсон. Человеческая память: система памяти и процессы управления

  • Процессы управления в памяти

  • Л. С. Выготский. Память и ее развитие в детском возрасте

  • Б. Ф. Ломов. Память и антиципация

  • А. Р. Лурия. Маленькая книжка о большой памяти

  • Синестезии

  • Трудности

  • П. Линдсей, Д. Норман. Системы памяти

  • Виды памяти

  • С. Л. Рубинштейн. Память

  • Представления

  • Виды памяти

  • А. А. Смирнов. Произвольное и непроизвольное запоминание

  • Ц. Флорес. Память

  • Влияние материала

  • Роль упражнения

  • Мислення

  • Вікові аспекти розвитку процесу мислення

  • А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач

  • В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно

  • Типи помилок. Що таке логічна помилка

  • Чому виникають логічні помилки

  • Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок

  • Основні закони логічного мислення

  • О. К. Тихомиров. Психология мышления

  • О.К.Тихомиров. Психология мышления

  • М. А. Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования

  • Уява

  • Взаємини з дорослими і ровесниками та власне "Я"

  • Уява і творчість дітей

  • Уява як засіб саморегуляції поведінки

  • А. В. Брушлинский. Воображение и познание

  • Л. С. Коршунова. Воображение как отражение действительности

  • Единство воображения и чувственного отражения

  • Связь воображения с чувственным рациональным познанием

  • В. А. Моляко. Психология творческой деятельности

  • Увага

  • Нейрофизиологические механизмы активации

  • В. И. Страхов. Психологические исследования внимания

  • Н. Ф. Добрынин. Об организованности внимания

  • Организованность внимания у младших школьников

  • Емоції та почуття

  • С. Л. Рубинштейн. Эмоции

  • Различные виды эмоциональных переживаний.

  • Аффекты.

  • Эмоциональные особенности личности.

  • А. Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции

  • Эмоциональные процессы

  • К. Изард. Определение эмоций. связь эмоций с когнитивными процессами, поведением и личностью

  • Теория дифференциальных эмоций

  • А. Я. Чебыкин. Внешние и внутренние факторы, детерминирующие генезис эмоциональной сферы

  • Э. Фромм. Искусство любить: исследование природы любви

  • Воля

  • С Л. Рубинштейн. Природа воли

  • В. И. Селиванов. Волевое усилие. волевое действие. волевые процессы. волевые состояния

  • В. А. Иванников. Критерии воли

  • В. Е. Дружинин. Волевая регуляция поведения

  • В. К. Котырло. Основные понятия. воля как процесс, состояние, действие

  • В. К. Калин. Классификация волевых качеств

  • Д. Бех. Модель рефлексії як складника вольового процесу

  • Розділ III. Особистість у діяльності і спілкуванні

  • А. Г. Асмолов. Принципы деятельностного подхода - конкретно-научной методологии изучения человека в психологии

  • А. В. Петровский. Личность в психологии: парадигма субъективности

  • Особистість та міжособові стосунки

  • С. Д. Максименко. Метод дослідження особистості

  • С. Д. Максименко. Особистість починається з любові

  • Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

  • Т. М. Титаренко. Життєвий вибір у концепції В. А. Роменця

  • В. О. Татенко. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології

  • Суб'єктна парадигма; історія і сучасність
  • Вчинковий вимір у психології

  • Суб'єктно-вчинкова парадигма

  • Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи

  • Простір індивідний, соціальний та особистісний

  • Типи психологічного простору

  • Полюсність психологічного простору

  • С Б. Кримський. ЗАКЛИКИ ДУХОВНОСТІ XXI СТОЛІТТЯ

  • Психологія спілкування

  • Б. Ф. Ломов. Проблема общения в психологии

  • Функции и структура общения

  • В. А. Кан-Калик. Технология профессионально-педагогического общения

  • Речевые способности и их роль в педагогическом общении

  • С.Л. Рубинштейн. Речь и общение. Функции речи

  • А. Б. Добрович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения

  • Примитивные межличностные реакции и их предпосылки

  • Что значит "исполнять роли"?

  • Фазы контакта

  • А. А. Бодалев. Личность и общение

  • Формирование первого впечатления о другом человеке

  • Заключение

  • Індивідуально-психологічні властивості особистості

  • Я. Стреляу. Роль темперамента в психическом развитии. основные концепции темперамента

  • Конституциональные типологии темперамента и их значение для педагогики

  • Факторные теории темперамента

  • А. Е. Личко. Психопатии и акцентуации характера у подростков

  • Циклоидный тип

  • Лабильный тип

  • Астено-невротический тип

  • Сенситивный тип

  • Психастенический тип

  • Шизоидный тип

  • Эпилептоидный тип

  • Истероидный тип

  • Неустойчивый тип

  • Конформный тип

  • К. Леонгард. Акцентуированные личности

  • Педантические личности

  • Застревающие личности

  • Возбудимые личности

  • Гипертимические личности

  • Аффективно-лабильный темперамент

  • Тревожные (боязливые) личности

  • Н. Д. Левитов. Проблема компенсации в психологии

  • Ф. Н. Гоноболин. Психологический анализ педагогических способностей

  • Знание учителем своих учащихся

  • Способности учителя передавать знания учащимся

  • Речевая одаренность учителя

  • Организационные способности учителя

  • О способностях учителя к воспитательной работе

  • Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей