Зацікавленість людини в тих чи інших висновках, бажання будь-що довести свою правоту часто викликає в неї сильне внутрішнє збудження, під впливом якого вона легко робить логічні помилки. Крім того, збудження, спричинені ненавистю, любов'ю, страхом, також призводять до логічних помилок. Так, мати, з любов'ю стежачи за кожним рухом своєї дитини, може побачити прояв незвичайної розвинутості і навіть геніальності в таких діях своєї дитини, яких вона в інших дітей просто не помічає. Під впливом страху деякі речі або явища можуть здатися людині абсолютно спотвореними. Недаремно кажуть, що "у страху великі очі". Ненависть до людини викликає підозру до неї, примушує бачити в кожному, навіть невинному її слові або вчинку, злий намір. Переконливим прикладом неправильної, необ'єктивної оцінки людини під впливом нервового збудження є звернення в суд героя оповідання. М. В. Гоголя "Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем".
Отже, під впливом емоцій, збудження правильне може здатися неправильним і, навпаки, неправильне і навіть абсурдне - правильним. Тому слід розрізняти дві сторони: а) правильні чи неправильні думки самі по собі; б) якою мірою люди відчувають і усвідомлюють цю правильність чи неправильність. Відповідно до цього стосовно кожного конкретного міркування можна говорити, з одного боку, про його доказовість, з другого - про його переконливість. Доказовість пов'язана з першою з цих сторін, а переконливість - з другою. Неправильне міркування може бути переконливим, не будучи доказовим. Навпаки, ідеально правильне, абсолютно вільне від будь-яких помилок, тобто доказове міркування, може виявитися для деяких людей непереконливим. Останнє особливо часто буває тоді, коли те, що доводиться, суперечить інтересам, почуттям і бажанням цих людей.
Довести хибне твердження не можна, але переконати людину в його істинності можна. Саме цю відмінність між доказовістю і переконливістю здавна використовували люди, які хотіли ввести в оману інших. Цей прийом застосовували ще давньогрецькі софісти: їхні софізми здебільшого є переконливими, але не доказовими. Через це слово "софістика" пізніше почали вживати для позначення різного роду хитрощів, які використовуються для переконливості в явно хибних міркуваннях, хоч спочатку це слово не мало негативного змісту. Коли потрібно було "обґрунтувати" яку-небудь хибну думку, яку логічно довести неможливо, діяли насамперед на почуття, намагаючись відсутність доказів замінити переконливістю.
Досить часто людина вірить не доказам, а авторитету особи, яка її переконує. Наприклад, усі школярі молодшого віку повністю довіряються авторитетові свого вчителя; старшокласники піддаються авторитету підручників і посібників навіть у тих випадках, коли в них з якихось причин виявились помилки.
У деяких випадках причиною логічної поминки може виявитись брак знань, що призводить до фактичної помилки, а фактичні і логічні помилки, як ми вже знаємо, не існують ізольовано одна від одної. Логічна помилка може привести до фактичної, а фактична помилка може стати причиною логічної помилки. В середні віки, наприклад, заперечували існування антиподів, тобто людей, які живуть на протилежному боці Землі. Це доводилось таким способом: "На тому боці Землі нічого не може бути, бо в противному разі там довелося б ходити вниз головою, дощ і сніг йшли б там угору, а дерева росли б униз". Правильне це доведення? Звичайно, ні. Чому? Бо воно дає хибну відповідь на поставлене запитання. Бажаючи за допомогою тих чи інших міркувань встановити справжній стан речей, потрібно в процесі міркувань виходити з того, що відповідає дійсності, тобто з істинних думок. А з чого виходять автори цього міркування? З уяви про абсолютний "верх" і "низ", з того, що "верх" і "низ" до всього безвідносні і ні від чого не залежать. Це уявлення не відповідає дійсності. Будучи хибним, воно веде до неправильності всього доведення в цілому: фактична помилка породжує логічну. Інколи причиною логічних помилок є незнання людиною того, що таке правильна думка і як відрізнити її від неправильної. Якщо людина не може визначити, правильне дане міркування чи неправильне, тоді їй не допоможуть ні зосереджена увага, ні відсутність будь-яких стресових ситуацій, ні знання фактичних даних.
Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чому виникають логічні помилки“ на сторінці 2. Приємного читання.
