Чому виникають логічні помилки

Загальна психологія: Хрестоматія

Зацікавленість людини в тих чи інших висновках, бажання будь-що довести свою правоту часто викликає в неї сильне внутрішнє збудження, під впливом якого вона легко робить логічні помилки. Крім того, збудження, спричинені ненавистю, любов'ю, страхом, також призводять до логічних помилок. Так, мати, з любов'ю стежачи за кожним рухом своєї дитини, може побачити прояв незвичайної розвинутості і навіть геніальності в таких діях своєї дитини, яких вона в інших дітей просто не помічає. Під впливом страху деякі речі або явища можуть здатися людині абсолютно спотвореними. Недаремно кажуть, що "у страху великі очі". Ненависть до людини викликає підозру до неї, примушує бачити в кожному, навіть невинному її слові або вчинку, злий намір. Переконливим прикладом неправильної, необ'єктивної оцінки людини під впливом нервового збудження є звернення в суд героя оповідання. М. В. Гоголя "Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем".

Отже, під впливом емоцій, збудження правильне може здатися неправильним і, навпаки, неправильне і навіть абсурдне - правильним. Тому слід розрізняти дві сторони: а) правильні чи неправильні думки самі по собі; б) якою мірою люди відчувають і усвідомлюють цю правильність чи неправильність. Відповідно до цього стосовно кожного конкретного міркування можна говорити, з одного боку, про його доказовість, з другого - про його переконливість. Доказовість пов'язана з першою з цих сторін, а переконливість - з другою. Неправильне міркування може бути переконливим, не будучи доказовим. Навпаки, ідеально правильне, абсолютно вільне від будь-яких помилок, тобто доказове міркування, може виявитися для деяких людей непереконливим. Останнє особливо часто буває тоді, коли те, що доводиться, суперечить інтересам, почуттям і бажанням цих людей.

Довести хибне твердження не можна, але переконати людину в його істинності можна. Саме цю відмінність між доказовістю і переконливістю здавна використовували люди, які хотіли ввести в оману інших. Цей прийом застосовували ще давньогрецькі софісти: їхні софізми здебільшого є переконливими, але не доказовими. Через це слово "софістика" пізніше почали вживати для позначення різного роду хитрощів, які використовуються для переконливості в явно хибних міркуваннях, хоч спочатку це слово не мало негативного змісту. Коли потрібно було "обґрунтувати" яку-небудь хибну думку, яку логічно довести неможливо, діяли насамперед на почуття, намагаючись відсутність доказів замінити переконливістю.

Досить часто людина вірить не доказам, а авторитету особи, яка її переконує. Наприклад, усі школярі молодшого віку повністю довіряються авторитетові свого вчителя; старшокласники піддаються авторитету підручників і посібників навіть у тих випадках, коли в них з якихось причин виявились помилки.

У деяких випадках причиною логічної поминки може виявитись брак знань, що призводить до фактичної помилки, а фактичні і логічні помилки, як ми вже знаємо, не існують ізольовано одна від одної. Логічна помилка може привести до фактичної, а фактична помилка може стати причиною логічної помилки. В середні віки, наприклад, заперечували існування антиподів, тобто людей, які живуть на протилежному боці Землі. Це доводилось таким способом: "На тому боці Землі нічого не може бути, бо в противному разі там довелося б ходити вниз головою, дощ і сніг йшли б там угору, а дерева росли б униз". Правильне це доведення? Звичайно, ні. Чому? Бо воно дає хибну відповідь на поставлене запитання. Бажаючи за допомогою тих чи інших міркувань встановити справжній стан речей, потрібно в процесі міркувань виходити з того, що відповідає дійсності, тобто з істинних думок. А з чого виходять автори цього міркування? З уяви про абсолютний "верх" і "низ", з того, що "верх" і "низ" до всього безвідносні і ні від чого не залежать. Це уявлення не відповідає дійсності. Будучи хибним, воно веде до неправильності всього доведення в цілому: фактична помилка породжує логічну. Інколи причиною логічних помилок є незнання людиною того, що таке правильна думка і як відрізнити її від неправильної. Якщо людина не може визначити, правильне дане міркування чи неправильне, тоді їй не допоможуть ні зосереджена увага, ні відсутність будь-яких стресових ситуацій, ні знання фактичних даних.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чому виникають логічні помилки“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії

  • Розвиток психіки у філогенезі

  • Р. Вудвортс. Решение проблем животными

  • Н. А. Тих. Предыстория общества

  • Экспериментальное исследование по воспитанию новых средств общения и проблема происхождения речи

  • С. Л. Рубинштейн. Самосознание личности и ее жизненный путь

  • П. Р. Чамата. Зміст і основні форми прояву самосвідомості

  • Шляхи самопізнання особистості

  • Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)

  • Розділ II. Психічні процеси

  • Материалы к психологической теории ощущения

  • Некоторые вопросы теории восприятия

  • О. И. Скороходова. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир

  • Самонаблюдения осязание

  • Обоняние

  • Вибрационное чувство

  • Температурные ощущения

  • Пам'ять. Р. Аткинсон. Человеческая память: система памяти и процессы управления

  • Процессы управления в памяти

  • Л. С. Выготский. Память и ее развитие в детском возрасте

  • Б. Ф. Ломов. Память и антиципация

  • А. Р. Лурия. Маленькая книжка о большой памяти

  • Синестезии

  • Трудности

  • П. Линдсей, Д. Норман. Системы памяти

  • Виды памяти

  • С. Л. Рубинштейн. Память

  • Представления

  • Виды памяти

  • А. А. Смирнов. Произвольное и непроизвольное запоминание

  • Ц. Флорес. Память

  • Влияние материала

  • Роль упражнения

  • Мислення

  • Вікові аспекти розвитку процесу мислення

  • А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач

  • В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно

  • Типи помилок. Що таке логічна помилка

  • Чому виникають логічні помилки
  • Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок

  • Основні закони логічного мислення

  • О. К. Тихомиров. Психология мышления

  • О.К.Тихомиров. Психология мышления

  • М. А. Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования

  • Уява

  • Взаємини з дорослими і ровесниками та власне "Я"

  • Уява і творчість дітей

  • Уява як засіб саморегуляції поведінки

  • А. В. Брушлинский. Воображение и познание

  • Л. С. Коршунова. Воображение как отражение действительности

  • Единство воображения и чувственного отражения

  • Связь воображения с чувственным рациональным познанием

  • В. А. Моляко. Психология творческой деятельности

  • Увага

  • Нейрофизиологические механизмы активации

  • В. И. Страхов. Психологические исследования внимания

  • Н. Ф. Добрынин. Об организованности внимания

  • Организованность внимания у младших школьников

  • Емоції та почуття

  • С. Л. Рубинштейн. Эмоции

  • Различные виды эмоциональных переживаний.

  • Аффекты.

  • Эмоциональные особенности личности.

  • А. Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции

  • Эмоциональные процессы

  • К. Изард. Определение эмоций. связь эмоций с когнитивными процессами, поведением и личностью

  • Теория дифференциальных эмоций

  • А. Я. Чебыкин. Внешние и внутренние факторы, детерминирующие генезис эмоциональной сферы

  • Э. Фромм. Искусство любить: исследование природы любви

  • Воля

  • С Л. Рубинштейн. Природа воли

  • В. И. Селиванов. Волевое усилие. волевое действие. волевые процессы. волевые состояния

  • В. А. Иванников. Критерии воли

  • В. Е. Дружинин. Волевая регуляция поведения

  • В. К. Котырло. Основные понятия. воля как процесс, состояние, действие

  • В. К. Калин. Классификация волевых качеств

  • Д. Бех. Модель рефлексії як складника вольового процесу

  • Розділ III. Особистість у діяльності і спілкуванні

  • А. Г. Асмолов. Принципы деятельностного подхода - конкретно-научной методологии изучения человека в психологии

  • А. В. Петровский. Личность в психологии: парадигма субъективности

  • Особистість та міжособові стосунки

  • С. Д. Максименко. Метод дослідження особистості

  • С. Д. Максименко. Особистість починається з любові

  • Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

  • Т. М. Титаренко. Життєвий вибір у концепції В. А. Роменця

  • В. О. Татенко. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології

  • Суб'єктна парадигма; історія і сучасність

  • Вчинковий вимір у психології

  • Суб'єктно-вчинкова парадигма

  • Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи

  • Простір індивідний, соціальний та особистісний

  • Типи психологічного простору

  • Полюсність психологічного простору

  • С Б. Кримський. ЗАКЛИКИ ДУХОВНОСТІ XXI СТОЛІТТЯ

  • Психологія спілкування

  • Б. Ф. Ломов. Проблема общения в психологии

  • Функции и структура общения

  • В. А. Кан-Калик. Технология профессионально-педагогического общения

  • Речевые способности и их роль в педагогическом общении

  • С.Л. Рубинштейн. Речь и общение. Функции речи

  • А. Б. Добрович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения

  • Примитивные межличностные реакции и их предпосылки

  • Что значит "исполнять роли"?

  • Фазы контакта

  • А. А. Бодалев. Личность и общение

  • Формирование первого впечатления о другом человеке

  • Заключение

  • Індивідуально-психологічні властивості особистості

  • Я. Стреляу. Роль темперамента в психическом развитии. основные концепции темперамента

  • Конституциональные типологии темперамента и их значение для педагогики

  • Факторные теории темперамента

  • А. Е. Личко. Психопатии и акцентуации характера у подростков

  • Циклоидный тип

  • Лабильный тип

  • Астено-невротический тип

  • Сенситивный тип

  • Психастенический тип

  • Шизоидный тип

  • Эпилептоидный тип

  • Истероидный тип

  • Неустойчивый тип

  • Конформный тип

  • К. Леонгард. Акцентуированные личности

  • Педантические личности

  • Застревающие личности

  • Возбудимые личности

  • Гипертимические личности

  • Аффективно-лабильный темперамент

  • Тревожные (боязливые) личности

  • Н. Д. Левитов. Проблема компенсации в психологии

  • Ф. Н. Гоноболин. Психологический анализ педагогических способностей

  • Знание учителем своих учащихся

  • Способности учителя передавать знания учащимся

  • Речевая одаренность учителя

  • Организационные способности учителя

  • О способностях учителя к воспитательной работе

  • Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей