Вікові аспекти розвитку процесу мислення

Загальна психологія: Хрестоматія

Дальші досліди Виготського, що стосувалися розвитку наукових понять у дитячому віці, були проведені разом з Ж. І. Шіф на шкільному матеріалі. Спираючись на результати цих дослідів, Л.С.Виготський заперечив думку Ж.Піаже і інших зарубіжних психологів, ніби наукові поняття не мають власної історії розвитку в мисленні дитини, ніби в їх засвоєнні не виявляються особливості її думки. Він слушно вважав, що вивчення розвитку наукових понять - ключ до всієї історії розумового розвитку дитини, який здійснюється під провідним впливом навчання. Учні засвоюють наукові поняття, спираючись на наявний у них життєвий досвід. Засвоєння їх вимагає активної мислительної діяльності, яка відбувається у співробітництві з педагогом. Між навчанням і розвитком понять існують складні відношення. Розвиток понять характеризується не тільки збагаченням їх змісту, а й прогресивним їх усвідомленням. Упродовж шкільного віку відбувається перехід від неусвідомлених до усвідомлених понять. Усвідомлення понять зв'язане з їх систематизацією і узагальненням. Тільки в системі поняття набуває усвідомленості. Міра загальності визначає сукупність можливих операцій з даним поняттям. Тому з розвитком узагальнень (наприклад, при переході школярів від арифметичного до алгебраїчного числа) розвивається у них і "свобода" розумових дій. Кожній структурі узагальнення відповідає і своя структура можливих при даній структурі логічних операцій мислення. В цьому полягає один із важливих законів розвитку понять, в якому виявляється єдність поняття і можливих операцій з ним.

П. П. Блонський зробив спробу накреслити на основі зібраних ним дослідних даних загальну картину розвитку уявлень і понять школярів про предмети і явища навколишньої дійсності. За його даними, цей процес іде від часткових до загальних уявлень, а через них - до конкретних і абстрактних понять. У зв'язку з цим змінюється І характер мислення школярів.

Р. Г. Натадзе досліджував експериментальне утворення нових понять у школярів на основі сприймань об'єктів і раніше утворених понять. Він прийшов до висновку, що конститутивним моментом цього процесу є пошук і відображення в понятті Істотних ознак об'єкта. Процес узагальнення поняття являє собою не збіднення його змісту, як про це стверджує формальна логіка, а його поглиблення.

Останнє досягається синтезуванням диференшйних, видових ознак у родовому понятті. На протязі шкільного віку цей процес проходить цілий ряд ступенів, серед яких, виділяються два кардинальних зрушення: перше на ступені 4, друге - на ступені 7 класу. Основними досягненнями на ступені 4 класу є усвідомлення Істотних ознак поняття, виникнення можливості оволодіння поняттями, даним у словесному контексті визначення, без унаочнення, та розвиток здатності синтезувати видові поняття в родовому понятті, оволодіти логічною залежністю між поняттями однієї системи. Слабкістю понятійного мислення на цьому ступені є неповне ще оволодіння функцією істотної ознаки поняття, порівняно мало розвинена здатність синтезувати видові поняття при їх узагальненні (школярі не роблять цього з власної ініціативи). На ступені 7 класу учні в ході експерименту вироблюють як конкретні, так і відносні поняття, цілком оволодівають їх системою незалежно від того, яким шляхом відбувається утворення цих понять (з наочного матеріалу чи словесним визначенням без опори на наочність). На цьому ступені досягається високий рівень усвідомлення значення істотних ознак поняття, розуміння залежності між поняттями (їх системи). Школярі самі, з власної ініціативи синтезують видові поняття (при їх узагальненні) в змісті родового поняття і усвідомлюють узагальнююче значення синтезуючих ознак щодо часткових ознак.

Формування природничих уявлень і понять у дітей у процесі навчання було об'єктом досліджень П. Р. Чамати. Дослідження стосувалось старших дошкільників і молодших школярів. Автор їх показав, що протягом цього часу відбувається перехід дітей від уявлень про навколишні живі й неживі об'єкти до понять про НИХ.

Поняття розвиваються у дітей нерівномірно: одні швидше, інші повільніше. Це зумовлюється передусім тим, з якими явищами живої і неживої природи діти знайомляться у процесі навчання в молодших класах і як учителі керують їх пізнавальною діяльністю

Костюк Г. С. Вопросы психологии мышления. / Психологичекая наука в СССР. - Т.І. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959. - С. 37-44.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загальна психологія: Хрестоматія» автора Скрипченко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вікові аспекти розвитку процесу мислення“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • А. А. Смирнов. Внесок ш.сеченова у розвиток наукової психології в Росії

  • Розвиток психіки у філогенезі

  • Р. Вудвортс. Решение проблем животными

  • Н. А. Тих. Предыстория общества

  • Экспериментальное исследование по воспитанию новых средств общения и проблема происхождения речи

  • С. Л. Рубинштейн. Самосознание личности и ее жизненный путь

  • П. Р. Чамата. Зміст і основні форми прояву самосвідомості

  • Шляхи самопізнання особистості

  • Т. С. Яценко. Функціонально-структурні особливості цілісного феномену психіки (модель внутрішньої динаміки психіки)

  • Розділ II. Психічні процеси

  • Материалы к психологической теории ощущения

  • Некоторые вопросы теории восприятия

  • О. И. Скороходова. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир

  • Самонаблюдения осязание

  • Обоняние

  • Вибрационное чувство

  • Температурные ощущения

  • Пам'ять. Р. Аткинсон. Человеческая память: система памяти и процессы управления

  • Процессы управления в памяти

  • Л. С. Выготский. Память и ее развитие в детском возрасте

  • Б. Ф. Ломов. Память и антиципация

  • А. Р. Лурия. Маленькая книжка о большой памяти

  • Синестезии

  • Трудности

  • П. Линдсей, Д. Норман. Системы памяти

  • Виды памяти

  • С. Л. Рубинштейн. Память

  • Представления

  • Виды памяти

  • А. А. Смирнов. Произвольное и непроизвольное запоминание

  • Ц. Флорес. Память

  • Влияние материала

  • Роль упражнения

  • Мислення

  • Вікові аспекти розвитку процесу мислення
  • А. Б. Коваленко. Психологія розуміння творчих задач

  • В. Ю. Середа. Вчись мислити логічно

  • Типи помилок. Що таке логічна помилка

  • Чому виникають логічні помилки

  • Роль практики і знань у профілактиці логічних помилок

  • Основні закони логічного мислення

  • О. К. Тихомиров. Психология мышления

  • О.К.Тихомиров. Психология мышления

  • М. А. Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования

  • Уява

  • Взаємини з дорослими і ровесниками та власне "Я"

  • Уява і творчість дітей

  • Уява як засіб саморегуляції поведінки

  • А. В. Брушлинский. Воображение и познание

  • Л. С. Коршунова. Воображение как отражение действительности

  • Единство воображения и чувственного отражения

  • Связь воображения с чувственным рациональным познанием

  • В. А. Моляко. Психология творческой деятельности

  • Увага

  • Нейрофизиологические механизмы активации

  • В. И. Страхов. Психологические исследования внимания

  • Н. Ф. Добрынин. Об организованности внимания

  • Организованность внимания у младших школьников

  • Емоції та почуття

  • С. Л. Рубинштейн. Эмоции

  • Различные виды эмоциональных переживаний.

  • Аффекты.

  • Эмоциональные особенности личности.

  • А. Н. Леонтьев. Потребности, мотивы и эмоции

  • Эмоциональные процессы

  • К. Изард. Определение эмоций. связь эмоций с когнитивными процессами, поведением и личностью

  • Теория дифференциальных эмоций

  • А. Я. Чебыкин. Внешние и внутренние факторы, детерминирующие генезис эмоциональной сферы

  • Э. Фромм. Искусство любить: исследование природы любви

  • Воля

  • С Л. Рубинштейн. Природа воли

  • В. И. Селиванов. Волевое усилие. волевое действие. волевые процессы. волевые состояния

  • В. А. Иванников. Критерии воли

  • В. Е. Дружинин. Волевая регуляция поведения

  • В. К. Котырло. Основные понятия. воля как процесс, состояние, действие

  • В. К. Калин. Классификация волевых качеств

  • Д. Бех. Модель рефлексії як складника вольового процесу

  • Розділ III. Особистість у діяльності і спілкуванні

  • А. Г. Асмолов. Принципы деятельностного подхода - конкретно-научной методологии изучения человека в психологии

  • А. В. Петровский. Личность в психологии: парадигма субъективности

  • Особистість та міжособові стосунки

  • С. Д. Максименко. Метод дослідження особистості

  • С. Д. Максименко. Особистість починається з любові

  • Н. В. Чепелєва. РОЗУМІННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОСОБИСТОГО ДОСВІДУ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ

  • Т. М. Титаренко. Життєвий вибір у концепції В. А. Роменця

  • В. О. Татенко. Суб'єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології

  • Суб'єктна парадигма; історія і сучасність

  • Вчинковий вимір у психології

  • Суб'єктно-вчинкова парадигма

  • Т. М. Титаренко. Простір життєвого світу і його типи

  • Простір індивідний, соціальний та особистісний

  • Типи психологічного простору

  • Полюсність психологічного простору

  • С Б. Кримський. ЗАКЛИКИ ДУХОВНОСТІ XXI СТОЛІТТЯ

  • Психологія спілкування

  • Б. Ф. Ломов. Проблема общения в психологии

  • Функции и структура общения

  • В. А. Кан-Калик. Технология профессионально-педагогического общения

  • Речевые способности и их роль в педагогическом общении

  • С.Л. Рубинштейн. Речь и общение. Функции речи

  • А. Б. Добрович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения

  • Примитивные межличностные реакции и их предпосылки

  • Что значит "исполнять роли"?

  • Фазы контакта

  • А. А. Бодалев. Личность и общение

  • Формирование первого впечатления о другом человеке

  • Заключение

  • Індивідуально-психологічні властивості особистості

  • Я. Стреляу. Роль темперамента в психическом развитии. основные концепции темперамента

  • Конституциональные типологии темперамента и их значение для педагогики

  • Факторные теории темперамента

  • А. Е. Личко. Психопатии и акцентуации характера у подростков

  • Циклоидный тип

  • Лабильный тип

  • Астено-невротический тип

  • Сенситивный тип

  • Психастенический тип

  • Шизоидный тип

  • Эпилептоидный тип

  • Истероидный тип

  • Неустойчивый тип

  • Конформный тип

  • К. Леонгард. Акцентуированные личности

  • Педантические личности

  • Застревающие личности

  • Возбудимые личности

  • Гипертимические личности

  • Аффективно-лабильный темперамент

  • Тревожные (боязливые) личности

  • Н. Д. Левитов. Проблема компенсации в психологии

  • Ф. Н. Гоноболин. Психологический анализ педагогических способностей

  • Знание учителем своих учащихся

  • Способности учителя передавать знания учащимся

  • Речевая одаренность учителя

  • Организационные способности учителя

  • О способностях учителя к воспитательной работе

  • Г. С. Костюк. здібності та їх розвиток у дітей. Навчання і праця - шлях розвитку здібностей