Більшість дослідників креативності поділяє погляди Дж. Гауена, Дж.-П. Гілфорда, Е. Торранса, Е. Фромма.
Дж.-П. Гілфорд основними параметрами креативності вважає: оригінальність - здатність продукувати віддалені асоціації, незвичайні відповіді; семантичну гнучкість - здатність виокремлювати функцію об'єкта і пропонувати його нове використання; образну адаптивну гнучкість - здатність змінити форму стимулу так, щоб побачити в ньому нові ознаки й можливості для використання; семантичну спонтанну гнучкість - здатність продукувати різноманітні ідеї в нерегламентованій ситуації. У структуру креативності він не включав загального інтелекту. Пізніше Гілфорд вів мову і про здібність виявляти і формулювати проблему; генерувати багато ідей; гнучкість - здібність продукувати різні ідеї; оригінальність - здатність реагувати на подразники нестандартно; здатність удосконалювати об'єкт, додаючи деталі; здатність вирішувати проблеми, тобто до аналізу й синтезу.
За твердженням Е. Фромма, креативність - це здатність дивувати, знаходити рішення в нестандартній ситуації, спрямованість на нове і вміння глибоко усвідомлювати власний досвід. До основних характеристик креативного мислення він зараховував: продуктивність - багатство ідей, асоціацій, варіантів вирішення проблеми; гнучкість - здатність швидко змінювати способи дії, легко переходити від одного класу об'єктів до іншого; оригінальність - рідкісність, унікальність, незвичайність способу розв'язання проблем.
Зовнішні чинники можуть сприяти розвитку креативних здібностей дитини чи гальмувати його. Такими стимулювальними факторами, за словами Е. Торранса, є:
• орієнтація на потребу творчого розв'язання проблем;
• відсутність перешкод для проявів спонтанності й ініціативи;
• створення можливості маніпулювати предметами і висловлювати варіативні думки;
• навчання уважному ставленню до сигналів навколишнього середовища;
• виховні впливи, спрямовані на визнання дитиною цінності креативних рис своєї особистості.
До гальмівних факторів він зараховував:
• орієнтацію на успіх, побоювання дати неправильну відповідь;
• підсилену орієнтацію на думку однолітків, побоювання звинувачень у незвичайності;
• заборону запитань і обмеження ініціативи;
• надмірну фіксацію на стереотипах статевої ролі;
• уявлення про дивергентне мислення як про відхилення від норми;
• жорстке розмежування трудової та ігрової діяльності.
Дж. Гауен вважав креативність однією зі сфер обдарованості. Обдарована дитина допитлива, демонструє високий енергетичний рівень (високу продуктивність, інтерес до безлічі речей); часто діє по-своєму (незалежна, некомформна); винахідлива у всьому; здатна по-різному оцінити ситуацію тощо.
Дослідження креативності ґрунтується переважно на структурній моделі Дж. Гілфорда, за якою креативність вимірюється за допомогою не менше 27 факторів, кожний із яких досліджують з використанням спеціальних завдань; одномірній моделі креативності Е. Торранса, згідно з якою можна застосовувати завдання з одночасним вимірюванням не менш ніж трьох основних факторів креативного мислення - продуктивності, гнучкості, оригінальності.
Зв'язок креативності з душевними розладами і геніальністю
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Диференціальна психологія» автора Палій А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні концептуальні підходи до креативності“ на сторінці 2. Приємного читання.
