Характерні риси геополітики конфуціанської цивілізації та особливості її впливу на формування оперативної обстановки у сфері інформаційно-психологічного протиборства

Соціально-правові основи інформаційної безпеки

Приміром, вже у 90-ті роки XX ст. китайці, налічуючи десять відсотків населення Таїланду, взяли під свій контроль половину валового продукту держави; складаючи третину населення Малайзії, китайці-хуацяо контролюють всю економіку країни; В Індонезії китайська громада не перевищує трьох відсотків населення - проте контролює 70% економіки; на Філіппінах китайців не більше одного відсотку - на них припадає понад 35% промислового виробництва країни. КНР стає помітною центральною віссю "бамбукового" сплетіння солідарної, енергетичної, творчої громади, яка знову відчула себе "Серединною Імперією".

Як відомо, 8 серпня 1967 р. п'ять держав - Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд і Філіппіни - проголосили Бангкокську декларацію, що стала початком економічної Асоціації держав Південно-Східної Азії - АСЕАН. Із багатьох регіональних організацій лише АСЕАН вдалося охопити весь регіон Південно-Східної Азії (за винятком Камбоджі). До засновників АСЕАН приєдналися пізніше В'єтнам, Бруней, М'янм і Лаос.

Нині населення держав АСЕАН складає 476 млн. осіб; сумарний експорт - 310 млрд. дол. на рік (у Японії, приміром, - 443 млрд.). Індія і Пакистан, Китай і Японія теж сусіди, але вони і близько не підійшли до того регіоналізму, до тієї особливої форми інтеграції, котру створили члени АСЕАН. "Дух АСЕАН", "мислення АСЕАН" стали аксіомою не лише для національних лідерів, а й для мільйонів жителів Південно-Східної Азії.

Історія АСЕАН теж насичена проблемами, але вони не переростають у конфлікти. Історія свідчить, що після 9 років марних спроб уладнати проблеми каталізатором створення АСЕАН стала все та ж сама зовнішня загроза. До 1967 р. в регіоні лише завершилися події в Індонезії (лівацький заколот і відповідь на нього - військовий переворот) - результат тодішньої діяльності комуністичного Китаю. До того ж ця підривна діяльність китайських спецслужб виявилася в багатьох країнах регіону. Китаю і взагалі комуністичному рухові протистояли США та їх союзники по НАТО не лише у військовій та економічній сфері, а, насамперед - в ідеологічній. Саме в ті роки розпочалася війна у В'єтнамі між прокомуністичними силами та об'єднаними силами держав так званого "імперіалістичного блоку" - спочатку з колишньою метрополією Францією, а згодом - із Сполученими Штатами. Вся ця ситуація породила відому в АСЕАН формулу: "коли слони б'ються на галявині, то страждає перш за все трава".

Ідеологією некомуністичних держав Південно-Східної Азії, які утворили АСЕАН, стало, на перший погляд, нездійсненне завдання: разом протистояти комуністичному Китаю, але при цьому не потрапити в залежність від держав Заходу. Звичайно, в ті роки бідні та слабкі країни Південно-Східної Азії і не думали про конфронтацію зі "слонами". Асоціація також не намагалася стати самостійним військовим блоком. Лише з 1996-1997 рр. у рамках АСЕАН почали обговорюватися питання безпеки.

На даний час АСЕАН перетворилася в епіцентр того, що нині називають "тихоокеанською інтеграцією", а колись можна буде назвати "єдиною Азією". Звичайно не можна забувати про Китай, Індію і Японію. Ще багато років геополітичне суперництво цих могутніх і самобутніх сил роздиратиме Азію. Проте, все ж, якщо не азіатська, то тихоокеанська інтеграція існує. її сутність, її принцип - відкрита ринкова економіка. Завдяки цьому принципу держави АСЕАН домоглися процвітання, а разом і зростання свого колективного впливу на світовій арені. Щорічна конференція міністрів закордонних справ країн АСЕАН стала найвідпрацьованішим механізмом обговорення загальнотихоокеанських справ. На неї з'їжджаються міністри із США, Китаю, Австралії, Росії та інших країн. Таким чином, це - головний політичний і економічний форум Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Нині головна проблема АСЕАН є та ж сама, що й її головне досягнення, а саме - розширення складу асоціації. Китай - основна дилема організації: приймати чи не приймати його до організації бідних. Вважається, що сучасний Китай не загрожує воєнній безпеці держав Південно-Східної Азії, зокрема М'янму, В'єтнаму, Лаосу і Камбоджі, які потерпають від економічних проблем, хоча і має деякі територіальні зазіхання щодо сусідів у регіоні, проте КНР перетворюється в економічного гіганта, який вже починає відігравати в Азії таку ж саму роль, що і США, - тобто супердержави. М'янм, В'єтнам та інші настільки активно розвивають ділові зв'язки з Китаєм, що можуть одного дня опинитися в повній залежності від нього, і тоді Південно-Східна Азія виглядатиме зовсім по-іншому. Іноземні експерти вважають, що для АСЕАН краще мати проблеми, пов'язані з неприйняттям КНР, ніж проблеми розколу Південно-Східної Азії на два економічні блоки: "прокитайський" і "староокеанський". Можливо новачки встигнуть проникнутся "духом АСЕАН" і зрозуміти, що він означає для них прямі політичні та економічні вигоди.

За понад ЗО років існування асоціація, маючи темпи економічного зростання до 10-12% на рік, вийшла на четверте місце в світі за обсягами торгівлі та виробництва. Одночасно, мимоволі, в умовах економічної взаємозалежності вона надає всебічної підтримки геостратегічним і геоекономічним прагненням Китаю. Так, зокрема, фірми Таїланду є найбільшими інвесторами китайської економіки.

Під впливом природної глобалізації регіональної економіки у 1989 р. була утворена інша регіональна структура - організація Азіатсько-Тихоокеанського співробітництва (АТЕС). До неї ввійшли 18 держав, у тому числі Китай, Канада і США, а в 1997 р. була прийнята й Росія. В тому ж році на п'ятій конференції, що відбулася в Канаді, було прийнято рішення про розширення спільних дій з метою ліквідації тяжкої валютно-фінансової кризи, що охопила в той час держави, які символізували економічний ривок. Практично єдиною державою, яка не зазнала тяжких наслідків від валютно-фінансової кризи, був Китай. Це дало змогу китайському керівництву на офіційному рівні заявити про переваги своєї моделі ринкової економіки та спланувати подвоєння обсягу ВНП до 2010 р.

Частка держав Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР) становить більшу половину світового промислового виробництва і до 40% світової торгівлі. Тому цьому регіону належить одна із провідних ролей у формуванні глобальної воєнно-політичної обстановки в світі. Звичайно, головним суб'єктом геополітичного простору конфуціанської цивілізації та всього АТР є комуністичний Китай, який набирає економічної і військової могутності. Щорічно темпи зростання його ВНП складають до 6%. Обсяг зовнішньої торгівлі досяг майже 300 млрд. дол. США. Лише реалізовані іноземні інвестиції склали в 1996 р. понад 42 млрд. дол. США, а всього у 1997 р. - понад 150 млрд. дол. США. Валютні резерви після переходу Гонконгу під юрисдикцію Пекіна в сумі перевищили валютні резерви США і ФРН разом взяті. При цьому КНР принципово відмовилася співробітничати з Міжнародним валютним фондом.

За оцінками Всесвітнього банку Китай перетворився в четвертий світовий центр економічного розвитку поряд із США, Японією і Західною Європою.

Необхідно підкреслити, що керівництво КНР особливу увагу приділяє зміцненню військової безпеки. Вони стабільно виділяють на потреби оборони щорічно 40 млрд. дол. США, а також у державній політиці змінюють стратегію: головний напрямок удару збройних сил переорієнтовано з півночі на південь, зі зміною при цьому акценту на розвиток військово-морських сил, авіації, високотехнологічних систем озброєння і військової техніки. Китай має величезні мобілізаційні резерви (120 млн. осіб), у той же час щорічний призов не перевищує 1 млн. осіб. У 2000 р. видатки на оборону порівняно з 1999 р. було збільшено на 12,7 %. На думку тодішнього глави держави Дзян Дземіна, КНР не може зосередитися на економічному будівництві, не створивши надійної системи оборони.

Реалізація курсу військового будівництва є складовою частиною геостратегії Китаю. Мета - перетворити його в могутню світову державу, здатну забезпечувати національну безпеку та захищати національні інтереси в глобальному масштабі. Враховуючи центробіжні тенденції на внутрішніх національних територіях (Тибет, Синьдзян, Внутрішня Монголія), військове будівництво здійснюється у розрахунку на особливу роль армії у внутрішньому житті держави. Армія розглядається як важливий засіб підтримання стабільності та порядку в суспільстві. Всекитайські Народні збори затвердили закон, що надає право застосовувати армію для придушення внутрішніх заворушень.

Сучасний Китай є досить могутньою воєнною державою, має найсильнішу в регіоні армію з добре підготовленим особовим складом, який відрізняється високою військовою дисципліною і особливим статусом офіцерського корпусу. Професія військового є найпрестижнішою в суспільстві. Китайське керівництво офіційно дотримується думки, що без підготовки власної національної віськової еліти забезпечити в сучасних умовах безпеку держави буде важко.

Китай здійснив 45 ядерних вибухів, має всі компоненти ядерних сил і майже 300 атомних боєголовок. Заслуговує на увагу його співробітництво з ісламськими державами: Іраком, Іраном і Пакистаном. Починаючи з 1980 р., Китай постачає цим державам у значній кількості танки, бронетранспортери, ракетні установки, артилерійські системи та бойові літаки, сприяючи тим самим перетворенню ісламських держав у нові центри сили на Євразійському континенті. Складається враження, що на основі збігу поглядів на роль НАТО і США в євразійських справах між Китаєм та ісламськими державами склався негласний союз. Не виключено, що подальше розширення НАТО може привести до більш тісного китайсько-ісламського співробітництва і посилення контактів із Росією. Тому невипадково США тримають у цьому регіоні так звані "сили передового базування" чисельністю близько 100 тис. віськовослужбовців, які зосереджені, в основному, в Японії та Південній Кореї. На їх озброєнні налічується до 250 танків і понад 600 літаків. Одночасно в Афганістані та у сусідніх державах (Киргизстані, Таджикистані та Узбекистані) знаходиться військове "антитерористичне угруповання" збройних сил США та її союзників no НАТО, які мають прямий вихід на кордони Китаю.

У сучасних міжнародних умовах, геополітика Китаю визначається тезою "одна держава - дві системи", що сприяє поєднанню і використанню досвіду та цінностей двох основних формацій XX ст. Проте, конфлікт цінностей цивілізацій виявляється у проведенні Китаєм досить жорсткої політики щодо буддійського населення Тибету і мусульманських тюркомовних меншин Синьдзяню. Після "холодної війни" міжцивілізаційні протиріччя виявилися в таких сферах, як права людини, нарко-торгівля і торгівля зброєю. Вони мають тенденцію до зростання, оскільки Китай зберігає територіальні претензії до більшості сусідніх держав. Проблема перенаселення КНР провокує пошук "нечійних земель". Міжцивілізаційні протиріччя в КНР і сусідніх державах виявилися й в погромах і вбивствах етнічних китайців (усього загинуло майже 800 осіб), які відбулися, зокрема, в столиці Індонезії 12-15 травня 1998 р.

Статус постійного члена Ради Безпеки ООН, незалежна зовнішня політика, внутрішня стабільність дали змогу КНР залучити величезні іноземні інвестиції та досягти високих темпів розвитку економіки держави.

Нині конфуціанська цивілізація є одним із найдинамічніших і перспективніших регіонів світу, За оцінками аналітиків різних держав, конфуціанський анклав за певних умов зможе перевершити як Західну Європу, так і США уже в першій чверті XXI ст., бо вже нині вартість провідних підприємств у Південно-Східній Азії, які належать китайцям, складає 540 млрд. дол. США, а до 2020 р. сукупний валовий національний продукт в АТР може досягти майже 12 трлн. дол. США. Створивши на основі конфуціанського вчення унікальну "економічну філософію", відчуваючи кінець 500-річного одноосібного панування в світі Західної економічної політики, Китай обрав шлях "соціалістичної ринкової економіки", заснованої на "залученні інвестицій та високих технологій", за допомогою чого досягнуто безпрецедентних темпів культурного та економічного зростання.

На фоні вищезазначеного, логічним є висновок 3. Бжезінського: "Стабільності рівноваги сил в Європі не буде без досягнення глибокого стратегічного взаєморозуміння між Америкою І Китаєм та чіткого визначення зростаючої ролі Японії. За прогнозами експертів, у 2025 р. Індонезія, Південна Корея, Сінгапур, Гонконг можуть увійти до першої десятки країн за розмірами ВВП. Південно-Східна Азія стала місцем застосування прибуткових іноземних інвестицій. Усього за 5-7 років тут створено сучасні виробництва, випускається найрізноманітніша продукція - від одягу до електроніки. Країни регіону мають значні валютні резерви (Гонконг - 64 млрд. дол., Тайвань - 89 млрд. дол., Сінгапур - 76 млрд. дол., Таїланд - 42,8 млрд. дол.).

Реальність така, що, із врахуванням наявної сталої тенденції до подальшого покращення та нарощування внутрішнього потенціалу китайського суспільства, сучасного стану і перспектив розвитку міжнародної обстановки, нинішні політичні, соціально-економічні та воєнно-технічні можливості КНР створюють сприятливу базу для досягнення Китаєм стратегічних цілей, визначених ЦК КПК на першу чверть XXI ст..

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характерні риси геополітики конфуціанської цивілізації та особливості її впливу на формування оперативної обстановки у сфері інформаційно-психологічного протиборства“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Завдання, об'єкти посягань та форми проведення інформаційних війн

  • Види, методи, сили і засоби спеціальних інформаційних операцій та актів зовнішньої інформаційної агресії

  • Чинники ескалації загроз і небезпек в інформаційно-ідеологічній сфері: їх джерела та сутність

  • Розділ 2. Історія та сучасний стан інформаційного протиборства

  • Розділ 3. Небезпеки інформаційного простору для особистості

  • Розділ 4. Спеціальні інформаційні операції в економічному протиборстві

  • Розділ 5. Основні функції суб'єктів системи забезпечення інформаційної безпеки України

  • Розділ 6. Організаційні особливості розробки і реалізації державної інформаційної політики в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Особливості оперативної обстановки у сфері державного управління, інтегрованого в інформаційне суспільство

  • Зміни в масовій та індивідуальній свідомості громадян у ставленні до інформаційно-аналітичного і наукового забезпечення державного управління в умовах глобальної інформатизації

  • Інформаційно-психологічне протиборство навколо визначення правового суб'єктивного статусу ТНК у міжнародних відносинах

  • Особливості функціональних можливостей використання новітніх інформаційних технологій у процесі державного управління

  • Якісні зміни в методиці та змісті інформаційної діяльності державного управління в інформаційному суспільстві

  • Принципи політики проведення інформаційно-аналітичними підрозділами органів державного управління у сфері безпеки ЗМІ заходів протидії АЗА і СІО в умовах інформаційно-психологічного протиборства.

  • Сутність "інформаційно-аналітичного забезпечення" державного управління у сфері безпеки

  • Сутність "державного управління у сфері безпеки" як споживача інформаційно-аналітичного продукту

  • Розділ 7. Інформаційно-аналітичне і наукове забезпечення заходів протидії спеціальним інформаційним операціям та актам зовнішньої інформаційної агресії

  • Визначення цілі та завдання інформаційно-аналітичного забезпечення (ІАЗ)

  • Спільні та відмінні риси операційної роботи в ІАЗ і науково-дослідної діяльності

  • Сучасні вимоги до характерних рис організації інформаційно-аналітичного забезпечення як елемента управлінської діяльності

  • Особливості процедур та операційних етапів інформаційно-аналітичної роботи, їх цілі, завдання, зміст, кінцевий результат

  • Аналітична робота

  • Основні методичні рекомендації щодо проведення інформаційно-аналітичних і наукових досліджень процесів в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки і класифікації міждержавних (міжнародних) правовідносин в умовах геостратегічного протиборства

  • Методика оцінки ворожих і агресивних дій учасників інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки та класифікації джерел АЗА

  • Розділ 8. Теоретико-правові та оперативно-прикладні аспекти парадигми інформаційного протиборства у ХХІ столітті

  • Гносеологічні корені та антологія процесу у формуванні концептуальних основ сучасної парадигми інформаційно-психологічної війни

  • Сучасна парадигма історичного досвіду в сфері інформаційно-психологічної війни

  • Сполучені Штати Америки

  • Військовий рівень реалізації концепції ІВ

  • Особливості чинників впливу на визначення виконавчих суб'єктів у Інформаційних війнах, їх цілей, завдань та об'єктів враження

  • Характеристика виконавчих суб'єктів

  • Європейський союз: особливості концептуального підходу

  • Федеративна Республіка Німеччини

  • Фонди політичних партій

  • Французька Республіка

  • Інститут вищих досліджень в галузі національної оборони

  • Характеристика чинників формування концептуального підходу до забезпечення безпеки французького суспільства в інформаційно-психологічній сфері

  • Королівство Швеції

  • Китайська Народна Республіка

  • Характерні риси геополітики конфуціанської цивілізації та особливості її впливу на формування оперативної обстановки у сфері інформаційно-психологічного протиборства
  • Сутність ідеології сучасної стратегії національного розвитку Китаю

  • Національні інтереси КНР і стратегія національної безпеки

  • Позиція і практична політика КНР у сфері військової безпеки в Східній Азії

  • Розвідувальна спільнота Китаю

  • Республіка Індія

  • Ісламська Республіка Пакистан

  • Російська Федерація

  • Розділ 9. Шляхи вдосконалення системи забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері