Поширення чуток - діяльність щодо поширення різної інформації (переважно неправдивої) серед широких верств населення здебільшого неофіційними каналами з метою дезорганізації суспільства та держави або ж їх окремих установ чи організацій.
За одним із визначень, чутки - це циркулююча форма комунікації, за допомогою якої люди, які перебувають у неоднозначній ситуації, об'єднуються, утворюючи зрозумілу їм інтерпретацію цієї ситуації, спільно використовуючи при цьому власні інтелектуальні можливості.
Чутки за своєю характеристикою є самопоширюваними. їх природа базується на інформації, яку важко втримати. Особа обов'язково має розповісти про почуте комусь Іншому. Достатньо створити відповідну чутку і запустити її в обіг у потрібному місці у слушний час. "Людський гомін" зробить решту. Позитивний чинник використання даної форми СІО полягає ще й у тому, що практично немає ефективних засобів протидії чуткам. На офіційному рівні зупинити їх не реально: офіційні заходи протидії викликають прямо протилежний ефект. Для людей, яких безпосередньо цікавлять ці чутки, це є підтвердженням правдивості останніх. Чим численніші намагання їх спростувати, тим більшою стає впевненість в їх достовірності. Єдиний можливий спосіб подолання ефективності чуток - цілковите їх ігнорування. Як правило, через деякий час напруження спадає, зайва активність в обговоренні вже неактуальних новин згасає, Інтерес до порушеної в чутках проблеми зникає. Поява нових проблем повністю нейтралізує можливі небезпечні наслідки дезорганізації суспільства та держави.
Перераховані вище форми й методи, умови їх застосування на певному проміжку часу і території, завдання, які мають бути досягнуті під час їх застосування, зумовлюють використання відповідних сил і засобів, необхідних специфічних заходів безпосереднього підриву чи надання прихованого вигідного впливу. Доцільно підкреслити, що всі таємні підготовчі дії та акції такого роду використовуються в політичній розвідці для створення необхідних умов проведення державної політики щодо тієї чи іншої держави, міжнародної структури або внутрішніх опозиційних сил. А отже, якщо розвідка піднята до такого високого рівня, то можуть бути залучені як прикриття ("піддахові структури") практично всі державні ресурси, включаючи нерозвідувальні державні органи та заклади, неурядові організації, міжнародні структури (доброчинні й благодійні фонди, громадські організації різноманітної спрямованості), підконтрольні суб'єкту розвідувальної діяльності.
ІВ, СІО та АЗА є різновидами інформаційної боротьби (ІБ). ІБ у наукових колах прийнято розрізняти в широкому і вузькому розумінні слова. Так, у широкому розумінні ІВ - це форма боротьби, що являє собою сукупність спеціальних (політичних, економічних, дипломатичних, технологічних, військових та інших) методів, способів і засобів впливу на інформаційну сферу конфронтуючої сторони і захисту власної в інтересах досягнення поставлених цілей.
У вузькому розумінні ІБ (у військовій, оборонній сферах) - це комплекс заходів інформаційного характеру, здійснюваних з метою захоплення й утримання стратегічної Ініціативи, досягнення інформаційної переваги над супротивником і створення сприятливого пропагандистського підґрунтя при підготовці й веденні бойової Й іншої діяльності збройних сил.
У військовій сфері виділяють два види 16: Інформаційно-технічну й інформаційно-психологічну. Головними об'єктами впливу і захисту інформаційно-технічної боротьби є системи телекомунікацій і зв'язку, радіоелектронні засоби тощо. Об'єктом інформаційно-психологічного впливу залишаються свідомість І психіка населення й особового складу збройних сил, спецслужб противника та системи формування суспільної думки і прийняття концептуальних рішень.
Інформаційно-психологічний вплив передбачає цілеспрямовану розробку та поширення спеціальної актуальної інформації, здатної зробити безпосередній або непрямий вплив на суспільну свідомість, психологію і поведінку населення, військовослужбовців. При цьому Інформація психологічного і пропагандистського типу може бути не тільки усного, друкованого, письмового, аудіо та візуального походження, а Й екстрасенсорного, телепатичного й іншого, розрахована насамперед на підсвідомість реципієнта впливу.
ІБ ведеться на трьох рівнях: стратегічному, оперативному та тактичному. На стратегічному рівні інформаційне протиборство планують і координують найвищі органи державної влади. На оперативному та тактичному рівнях ця діяльність проводиться силами і засобами збройних сил, спецслужб, а також суспільно-політичних інститутів держави.
Найважливішим інструментом сучасної ІБ із противником є інформаційна зброя. Різні визначення та види інформаційної зброї розглядаються у третьому розділі.
На сьогодні за допомогою інформаційної зброї протиборчі сторони здатні вирішувати стратегічні завдання, зокрема: завдавати серйозної шкоди національним інтересам, підривати основи державності; дискредитувати органи влади й ускладнювати прийняття ними важливих рішень, паралізувати управління країною в кризових ситуаціях; створювати атмосферу напруженості в суспільстві, провокувати соціальні, політичні, національні і релігійні безладдя, ініціювати страйки, масові заворушення Й Інші акції економічного протесту; створювати атмосферу бездуховності й аморальності, негативного ставлення до культурного спадку; дезорганізовувати техносферу, економіку, систему комунікацій; підривати міжнародний авторитет держави, перешкоджати її співробітництву з іншими країнами.
В оборонній сфері об'єктами інформаційної зброї є, по-перше, інформаційні ресурси стратегічного управління, науково-дослідних підрозділів, військово-промислового комплексу, по-друге, системи зв'язку та управління військами і зброєю, їх інформаційне забезпечення, по-третє, інформаційні інфраструктури, зокрема центри обробки Й аналізу інформації штабів, пункти управління, вузли та лінії зв'язку силових структур, по-четверте, морально-психологічний стан військ.
На думку вітчизняних та закордонних фахівців у галузі ІБ, найбільший ефект від застосування інформаційної зброї досягається в рамках проведення СЮ, скоординованих за місцем і часом, цілями та завданнями, об'єктами і каналами, силами та засобами, формами і методами.
Інформаційно-технічна боротьба теж є важливим аспектом нинішньої ІБ. У сучасних умовах, коли відбувається бурхливе зростання темпів розвитку не тільки засобів масової інформації і комунікації, а й обчислювальної техніки, автоматизованих систем управління, електронних засобів інформаційного обміну, зокрема міжнародної глобальної інформаційної мережі Інтернет, з'явилися принципово нові прийоми і методи подачі інформації.
Таким чином, інформаційна зброя може служити ефективним засобом знищення, зміни або розкрадання інформаційних масивів, здобування з них необхідної інформації після подолання систем захисту, обмеження або заборони доступу до них законних користувачів, дезорганізації роботи технічних засобів, виведення з ладу телекомунікаційних мереж, комп'ютерних мереж, усього високотехнологічного забезпечення життєдіяльності суспільства і функціонування державних структур.
Сили та засоби проведення СЮ та АЗА
Аналіз історичного досвіду ІБ показує, що в різні часи до здійснення СЮ та АЗА залучалися сили, різні за ступенем організації, відношенням до державно-урядових структур. Слід зазначити, що спеціальні підрозділи інформаційної (психологічної) боротьби входили до складу державних органів сторін протистояння лише під час Першої світової війни. Подальший досвід організації інформаційної боротьби показав, що сили, які залучаються до створення сприятливих умов реалізації політичних і військових заходів у межах державної зовнішньої політики, можуть належати як до спеціально створених підрозділів спеціальних установ та організацій, так і до таких, що не мають у своїх основних функціональних обов'язках виконання завдань підривного характеру.
Прикладом першої категорії можуть слугувати спеціальні підрозділи психологічної війни армії США (групи та окремі батальйони психологічної боротьби). На озброєнні зазначених підрозділів сил спеціальних операцій знаходяться пересувні теле- та радіоцентри, друкарні, устаткування для проведення усних агітаційних програм для особового складу і населення іноземної держави, відповідні технічні засоби: так звані "агітаційні" снаряди, бомби, повітряні кулі тощо, за допомогою яких на територію противника закидаються та розсіваються спеціальні пропагандистські друковані матеріали (листівки, газети, брошури тощо).
Наявність таких засобів дає змогу зазначеним підрозділам за короткий проміжок часу налагодити цілеспрямовану роботу щодо здійснення вигідного ідеологічного і психологічного впливу на противника на визначених театрах воєнних дій під час проведення різних спеціальних чи безпосередньо військових операцій збройними силами США. Прикладами оперативної діяльності підрозділів спеціального призначення США можуть слугувати події періоду холодної війни навколо СРСР (1945-1991 рр.), НДР (1953-1954 рр.) Угорщини (1956 р), Чехословаччини (1968 р.), Польщі (1968, 1980-1982 рр.), Румунії (1985-1990 рр.), що розгорталися за сценаріями керівництва Сполучених Штатів Америки з метою повалення комуністичних режимів.
Доцільно зазначити, що останнім часом спостерігається щораз більша активність неурядових структур, також залучених до здійснення вигідного психологічного впливу з метою створення сприятливих політико-ідеологічних умов у державі - об'єкті впливу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види, методи, сили і засоби спеціальних інформаційних операцій та актів зовнішньої інформаційної агресії“ на сторінці 3. Приємного читання.
