Характеристика виконавчих суб'єктів

Соціально-правові основи інформаційної безпеки

Activity-NI VA), що означало переорієнтацію органів із гарантування безпеки в інтересах BMC (Naval Security Group Command), ідо існували на той момент, на вивчення та оцінку інформаційної зброї, що може мати вкрай важливе значення у майбутніх збройних конфліктах.

На думку керівника Центру ВПС з інформаційної зброї (Air Force Information Warfare Center) генерал-майора Кеннета А. Мініхана (Kennel A. Minihan), нині існує така ж нагальна потреба у розгортанні засобів інформаційної боротьби, яку 1950-ті pp. потреба розробок ядерної зброї. Генерал упевнений, що як атомні бомби свого часу внесли нову вісь координат до звичайних систем озброєнь, так само інформаційна зброя додасть нову четверту координату кіберпростору (інформаційного простору) до існуючого повітряного, земного і морського.

Об'єднуюча доктрина інформаційної війни у США існує, але вона не обнародувана. Це може бути пов'язано з тим, що фактична підготовка США до інформаційної війни та прагнення до домінування у світовому інформаційному просторі можуть призвести до втрати репутації США в очах світового співтовариства, оскільки серйозно зачіпають проблеми політичної, економічної і військової безпеки всіх країн.

Водночас простежується прагнення США одержати максимально можливу кількість даних про інформаційно-телекомунікаційні комплекси різних країн і, в разі потреби, знаючи їх технологічні особливості, використовувати свою інформаційну зброю з метою управління і контролю національними та міжнародними інформаційними ресурсами в інтересах США. На цю думку наштовхують і деякі висновки з документа Інституту стратегічних досліджень у м. Вашингтоні: "Найрозумнішою стратегією для забезпечення національної безпеки США було б надання допомоги та особиста участь у розвитку глобальної інфраструктури. Проведення найбільш привабливої цінової політики, створення зручних для користувачів технологічних новітніх розробок американських стандартів, які згодом ставали б міжнародними".

Є приклади, коли американцями здійснюється помітний тиск на союзників по НАТО з метою нав'язування технологій, розроблених у США. Так, у 1994 р. США зненацька припинили передачу своїх даних супутникової розвідки союзникам по НАТО. Коли ж західноєвропейці заявили про розробку власного проекту створення супутників-шпигунів, США почали лобіювати через ФРН пропозицію про закупівлю розвідувальних супутників, вироблених американською компанією "Lockheed Martin Corp.".

Закладаються маршрути інформаційних потоків, які могли б контролюватися американськими спецслужбами, у відповідних центрах. Наприклад, виділена московська міська цифрова мережа Канбелла має виходи на міжнародні супутникові системи "Інтелсат" та "Єутелсат", однак незалежно від адресування (Африка, Латинська Америка, США тощо) інформація спочатку попадає в телепорт на околицях м. Брюссель і тільки потім направляється за призначенням.

Крім того, США вже розпочали реалізацію програми контролю точок входу в Інтернет, створюючи спеціальні пункти в країнах НАТО І фіксуючи кореспондентів, які звертаються через Інтернет до окремих американських військових та Інших важливих інформаційних баз та АІС.

На користь можливості існування в США об'єднаної доктрини інформаційної війни говорить і той факт, що в середині 1995 р. в Управлінні перспективних науково-дослідних проектів (Advanced Research Projects Agency - ARPA) відбулася серйозна реорганізація. З дев'яти відділів, що раніше існували, сформовано шість, серед яких провідним став відділ інформаційних систем (Information Systems Office - ISO). Основна й єдина мета ISO - розробка проекту "Системи систем" (Systems of Systems), суть якого полягатиме в об'єднанні всіх форм і видів Інформаційної зброї на базі сучасних інформаційних технологій і досягнень у сфері зв'язку. У цьому ж напрямку розпочала реорганізацію своїх науково-дослідних центрів одна з найбільших компаній УПК США "Макдональд Дуглас". У переліку перспективних проектів вона висунула на перше місце розробку в інтересах Пентагона "Системи систем" та консолідацію свого наукового й промислового потенціалу для вирішення саме цього завдання, пропонуючи свої послуги як генерального підрядника.

Таким чином, у США ведуться практичні роботи зі створення окремих видів інформаційної зброї. Розробляються методологічні аспекти ведення ІВ. Багато питань з даної теми висвітлюється у фахових виданнях, обговорюється у відкритих друкованих та електронних виданнях, на семінарах і конференціях. Водночас ніде не зустрічається документального опису доктрини та директив адміністрації США щодо інформаційної війни. Отже, частина даних з цих проблем є закритими і не підлягають розголошенню зі стратегічних міркувань.

Для практичної реалізації концепцій ведення інформаційних воєн на найближчі вісім-десять років у бюджеті МО США передбачено щорічне фінансування до 2 млрд. дол., що складає близько 5,4% загального бюджету МО.

Для здійснення закладених у концепціях ідей щодо використання інформаційної зброї у рамках МО США проводяться різні практичні заходи. Так, у Національному центрі бойової підготовки (Форт Ірвін, штат Каліфорнія) було проведено ряд навчань.

Батальйон, "екіпірований" новими видами інформаційних технологій, атакував переважаючі "сили супротивника". Під час навчань було відпрацьовано конкретні методи і тактику ведення бойових дій з використанням інформаційної зброї. З кожним новим навчанням "інформаційному" батальйону вдавалося мінімізувати свої втрати, при цьому завдаючи щоразу більшої шкоди супротивнику.

У липні 1995 р. Університет національної оборони у Вашингтоні випустив перших 16 офіцерів - фахівців у галузі ІВ. Вони навчалися всьому, що пов'язано з гарантуванням безпеки автоматизованих інформаційних систем та управлінням військами з використанням віртуальних моделей бойових дій.

У січні 1995 р. при першому заступникові міністра оборони США було створено Виконавчу комісію з питань ІВ, функціонування якої забезпечувалося відповідними документами та організаційними заходами. На комісію покладалося завдання сприяти розвитку та досягненню цілей національної інформаційної війни. У рамках діяльності комісії фахівці корпорації RAND розробили методологію воєнної гри під умовною кодовою назвою "Наступного дня після..." ("The Day After..."). За сценарієм інформаційної війни, запропонованим у цьому дослідженні, в 1995 р. у Військово-морському коледжі в Нью-Порті (Рід Айлонд, США) було проведено командно-штабну воєнну гру з використанням способів ведення інформаційної війни з метою враження комп'ютерних систем супротивника.

До осені 1996 р. у США корпорацією RAND було довершено чергову командно-штабну воєнну гру з новими сценаріями ІВ. Одним із сценаріїв був прихід у Росії до влади кримінальних елементів і проведення ІВ проти США.

На підставі проведених ігор їх учасники дійшли висновку про необхідність створення центрального органу федерального уряду для управління та координацією протидії з боку США загрозі стратегічної інформаційної війни. На їхню думку, такий орган має бути в складі виконавчого апарату президента, тому що тільки цей рівень дасть змогу ефективно здійснювати необхідну міжвідомчу координацію численних урядових організацій, що займаються даними проблемами, а також взаємодію з конгресом. На цей орган має також покладатися відповідальність за взаємодію з промисловістю, оскільки національна інформаційна інфраструктура розвивається майже винятково приватним сектором.

Зроблено також висновок про необхідність зміни національної воєнної стратегії, в якій варто врахувати, що в кібернетичному просторі існують чотири театри воєнних дій:

• 1. Зона воєнних дій.

• 2. Трансокеанські телекомунікації.

• 3. Внутрішні (національні) зони США. 4 Зони держав-союзниць.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характеристика виконавчих суб'єктів“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Завдання, об'єкти посягань та форми проведення інформаційних війн

  • Види, методи, сили і засоби спеціальних інформаційних операцій та актів зовнішньої інформаційної агресії

  • Чинники ескалації загроз і небезпек в інформаційно-ідеологічній сфері: їх джерела та сутність

  • Розділ 2. Історія та сучасний стан інформаційного протиборства

  • Розділ 3. Небезпеки інформаційного простору для особистості

  • Розділ 4. Спеціальні інформаційні операції в економічному протиборстві

  • Розділ 5. Основні функції суб'єктів системи забезпечення інформаційної безпеки України

  • Розділ 6. Організаційні особливості розробки і реалізації державної інформаційної політики в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Особливості оперативної обстановки у сфері державного управління, інтегрованого в інформаційне суспільство

  • Зміни в масовій та індивідуальній свідомості громадян у ставленні до інформаційно-аналітичного і наукового забезпечення державного управління в умовах глобальної інформатизації

  • Інформаційно-психологічне протиборство навколо визначення правового суб'єктивного статусу ТНК у міжнародних відносинах

  • Особливості функціональних можливостей використання новітніх інформаційних технологій у процесі державного управління

  • Якісні зміни в методиці та змісті інформаційної діяльності державного управління в інформаційному суспільстві

  • Принципи політики проведення інформаційно-аналітичними підрозділами органів державного управління у сфері безпеки ЗМІ заходів протидії АЗА і СІО в умовах інформаційно-психологічного протиборства.

  • Сутність "інформаційно-аналітичного забезпечення" державного управління у сфері безпеки

  • Сутність "державного управління у сфері безпеки" як споживача інформаційно-аналітичного продукту

  • Розділ 7. Інформаційно-аналітичне і наукове забезпечення заходів протидії спеціальним інформаційним операціям та актам зовнішньої інформаційної агресії

  • Визначення цілі та завдання інформаційно-аналітичного забезпечення (ІАЗ)

  • Спільні та відмінні риси операційної роботи в ІАЗ і науково-дослідної діяльності

  • Сучасні вимоги до характерних рис організації інформаційно-аналітичного забезпечення як елемента управлінської діяльності

  • Особливості процедур та операційних етапів інформаційно-аналітичної роботи, їх цілі, завдання, зміст, кінцевий результат

  • Аналітична робота

  • Основні методичні рекомендації щодо проведення інформаційно-аналітичних і наукових досліджень процесів в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки і класифікації міждержавних (міжнародних) правовідносин в умовах геостратегічного протиборства

  • Методика оцінки ворожих і агресивних дій учасників інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки та класифікації джерел АЗА

  • Розділ 8. Теоретико-правові та оперативно-прикладні аспекти парадигми інформаційного протиборства у ХХІ столітті

  • Гносеологічні корені та антологія процесу у формуванні концептуальних основ сучасної парадигми інформаційно-психологічної війни

  • Сучасна парадигма історичного досвіду в сфері інформаційно-психологічної війни

  • Сполучені Штати Америки

  • Військовий рівень реалізації концепції ІВ

  • Особливості чинників впливу на визначення виконавчих суб'єктів у Інформаційних війнах, їх цілей, завдань та об'єктів враження

  • Характеристика виконавчих суб'єктів
  • Європейський союз: особливості концептуального підходу

  • Федеративна Республіка Німеччини

  • Фонди політичних партій

  • Французька Республіка

  • Інститут вищих досліджень в галузі національної оборони

  • Характеристика чинників формування концептуального підходу до забезпечення безпеки французького суспільства в інформаційно-психологічній сфері

  • Королівство Швеції

  • Китайська Народна Республіка

  • Характерні риси геополітики конфуціанської цивілізації та особливості її впливу на формування оперативної обстановки у сфері інформаційно-психологічного протиборства

  • Сутність ідеології сучасної стратегії національного розвитку Китаю

  • Національні інтереси КНР і стратегія національної безпеки

  • Позиція і практична політика КНР у сфері військової безпеки в Східній Азії

  • Розвідувальна спільнота Китаю

  • Республіка Індія

  • Ісламська Республіка Пакистан

  • Російська Федерація

  • Розділ 9. Шляхи вдосконалення системи забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері