Зі свого боку, ОВД і РЕВ також не мали наддержавних виконавчих розвідувальних органів, які могли б підпорядковуватися та використовуватися у військовій сфері Об'єднаним штабом ОВД, а в економічній - певними розпорядчими структурами РЕВ.
У державах радянської зони впливу служби зовнішньої розвідки та прирівняні до них інші спецслужби, в тому числі підрозділи прикордонних військ, зазвичай, входили до структур Міністерств державної безпеки. У зв'язку з наявністю великого апарату, необхідністю з 1944 р. у реалізації глобальних військово-стратегічних завдань щодо консолідації прорадянських сил створення із застосуванням силових методів підлеглих Москві режимів у державах Східної Європи, визволених від німецько-фашистської окупації, ГРУ ГШ МО та НКВД, МГБ і, насамкінець, КДБ СРСР зайняли у розвідувальному співтоваристві східноєвропейського блоку абсолютно домінуюче положення і водночас дозволили собі мати у всіх союзних державах незалежну від національних спецслужб агентурну мережу. Проте, інші союзні держави не мали права проводити розвідувальну діяльність не лише проти, а й по Радянському Союзу та один проти одного.
Винятком у цьому питанні серед держав соціалістичного табору були режими Югославії, Румунії, пізніше Китаю та Північної Кореї, спецслужби яких проводили за дорученням правлячої та партійної еліти обмежену і суворо законспіровану розвідувальну діяльність щодо СРСР і КПРС для забезпечення умов реалізації незалежної від радянських партнерів державної та партійної політики.
Розвинені у роки "холодної війни" розвідувальні структури держав ОВД (Чехії, Словаччини, Польщі, Румунії, Угорщини, Болгарії, спецслужби НДР були розпущені після об'єднання Німеччини, а їх архіви перейшли у розпорядження спецслужб ФРН). продовжуючи активне співробітництво між собою, перейшли під контроль реформованих східноєвропейських демократій та національних еліт держав колишніх союзних республік
Радянського Союзу. Східноєвропейські держави рішучіше пішли на тісні зв'язки Із Заходом, насамперед у розвідувальній сфері.
Західні експерти зазначають заходи щодо вербування та засилання агентури до структур НАТО було покладено на відповідні спецслужби держав Організації Варшавського Договору. Такі акції не погоджувалися з партнерами. Через це фахівці з НАТО вважають, що викриття такої агентури - непроста справа. Нині колишні співробітники спецслужб НДР, Угорщини, Польщі, Чехословаччини, Румунії, Болгарії та ін. не можуть надати відповідні дані про заходи своїх партнерів по соціалістичному табору. Крім цього, сформована на базі ЦБД КДБ СРСР об'єднана система інформаційного масиву спецслужб держав ОВД і загальносоюзна база даних нині дозволяють російським спецслужбам використовувати відомості щодо колишніх і діючих керівників, оперативних співробітників, агентів та інших осіб, пов'язаних Із спецслужбами, лідерів політичних і громадських структур колишніхдержав-союзників та союзних республік для організації і проведення операцій з агентурного проникнення в розвідувальну мережу та кадровий склад спецслужб, створення позицій впливу в державних і неурядових структурах, проведення активних контррозвідувальних заходів щодо своїх партнерів чи супротивників.
Зазначена проблема непокоїла раніше і непокоїть нині партнерів по НАТО. Так, ще у 1976 р. розпочалося обговорення питання про налагодження співпраці між державами ЄС щодо забезпечення внутрішньої безпеки. У 1977 р. було прийнято відповідні рішення щодо співробітництва органів безпеки в оперативній діяльності та створено бюро ЄС у зв'язках із спецслужбами співтовариства. Крім цього, розпочалися регулярні спільні наради та проведення інших заходів щодо координації діяльності в забезпеченні безпеки внутрішніх відносин у владних структурах зацікавлених держав і навколо них. У цих заходах почали брати участь також нейтральні євпропейські держави (Швеція, Швейцарія і Австрія) та Ізраїль.
У подальшому, керівники розвідувальних, контррозвідувальних та інформаційно-аналітичних спецслужб західноєвропейських держав регулярно зустрічаються для обговорення поточних проблем. Так, у 1991 р. темою обговорення в Комітеті були "Екстремізм та фундаменталізм, а також організована злочинність як загроза державній безпеці". Зазначені заходи часто проводяться за ініціативою німецької розвідки БНД на конспіративних дачах, зокрема у передмісті Обербауерна.
Таким чином, у 1970-ті р. виник новий рівень міжнародної координації та кооперації спецслужб провідних держав світу, а також відповідні передумови розширення розвідувальних можливостей між державами НАТО Й ЗЄС, що, безумовно, сприяє наданню і розширенню відповідних владних повноважень об'єднаним координаційним структурам розвідувального співтовариства, а також утвердженню їх як суб'єктів розвідувальної діяльності.
Взаємна діяльність західних і східних розвідувальних центрів у період "холодної війни" включала: збирання відомостей військового, політичного, науково-технічного та економічного характеру; надання допомоги опозиційно налаштованим течіям у державах-супротивниках; створення таємних організацій; проведення пропагандистських, а також терористичних акцій та саботажу. Коли йшлося про великомасштабні акції, організовувалися спеціальні навчальні табори, застосовувалися підрозділи військ спеціального призначення. Зазначені заходи беруться на озброєння й нинішніми міжнародними структурами, в складі яких затверджено військово-політичні структури.
Ідеологічний фон боротьби із "комуністичною загрозою" протягом усього періоду військово-політичного та інформаційно-психологічного протистояння був прикриттям для американської еліти в реалізації своєї стратегічної мети - досягнення світового лідерства в конкуренції з іншими цивілізаціями (західноєвропейською, слов'янською, різновидами східних цивілізаційних утворень тощо). В умовах назрівання третьої світової економічної кризи у США з'явилась можливість втягувати інші провідні західні держави та країни Сходу до боротьби, яка не припиняється й нині, із "комуністичною небезпекою" (тим самим виснажувати їх моральні та матеріальні ресурси) і поступово просуватися до статусу "єдиної в світі супердержави".
Сполучені Штати Америки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сучасна парадигма історичного досвіду в сфері інформаційно-психологічної війни“ на сторінці 3. Приємного читання.
