Сучасна парадигма історичного досвіду в сфері інформаційно-психологічної війни

Соціально-правові основи інформаційної безпеки

Зі свого боку, ОВД і РЕВ також не мали наддержавних виконавчих розвідувальних органів, які могли б підпорядковуватися та використовуватися у військовій сфері Об'єднаним штабом ОВД, а в економічній - певними розпорядчими структурами РЕВ.

У державах радянської зони впливу служби зовнішньої розвідки та прирівняні до них інші спецслужби, в тому числі підрозділи прикордонних військ, зазвичай, входили до структур Міністерств державної безпеки. У зв'язку з наявністю великого апарату, необхідністю з 1944 р. у реалізації глобальних військово-стратегічних завдань щодо консолідації прорадянських сил створення із застосуванням силових методів підлеглих Москві режимів у державах Східної Європи, визволених від німецько-фашистської окупації, ГРУ ГШ МО та НКВД, МГБ і, насамкінець, КДБ СРСР зайняли у розвідувальному співтоваристві східноєвропейського блоку абсолютно домінуюче положення і водночас дозволили собі мати у всіх союзних державах незалежну від національних спецслужб агентурну мережу. Проте, інші союзні держави не мали права проводити розвідувальну діяльність не лише проти, а й по Радянському Союзу та один проти одного.

Винятком у цьому питанні серед держав соціалістичного табору були режими Югославії, Румунії, пізніше Китаю та Північної Кореї, спецслужби яких проводили за дорученням правлячої та партійної еліти обмежену і суворо законспіровану розвідувальну діяльність щодо СРСР і КПРС для забезпечення умов реалізації незалежної від радянських партнерів державної та партійної політики.

Розвинені у роки "холодної війни" розвідувальні структури держав ОВД (Чехії, Словаччини, Польщі, Румунії, Угорщини, Болгарії, спецслужби НДР були розпущені після об'єднання Німеччини, а їх архіви перейшли у розпорядження спецслужб ФРН). продовжуючи активне співробітництво між собою, перейшли під контроль реформованих східноєвропейських демократій та національних еліт держав колишніх союзних республік

Радянського Союзу. Східноєвропейські держави рішучіше пішли на тісні зв'язки Із Заходом, насамперед у розвідувальній сфері.

Західні експерти зазначають заходи щодо вербування та засилання агентури до структур НАТО було покладено на відповідні спецслужби держав Організації Варшавського Договору. Такі акції не погоджувалися з партнерами. Через це фахівці з НАТО вважають, що викриття такої агентури - непроста справа. Нині колишні співробітники спецслужб НДР, Угорщини, Польщі, Чехословаччини, Румунії, Болгарії та ін. не можуть надати відповідні дані про заходи своїх партнерів по соціалістичному табору. Крім цього, сформована на базі ЦБД КДБ СРСР об'єднана система інформаційного масиву спецслужб держав ОВД і загальносоюзна база даних нині дозволяють російським спецслужбам використовувати відомості щодо колишніх і діючих керівників, оперативних співробітників, агентів та інших осіб, пов'язаних Із спецслужбами, лідерів політичних і громадських структур колишніхдержав-союзників та союзних республік для організації і проведення операцій з агентурного проникнення в розвідувальну мережу та кадровий склад спецслужб, створення позицій впливу в державних і неурядових структурах, проведення активних контррозвідувальних заходів щодо своїх партнерів чи супротивників.

Зазначена проблема непокоїла раніше і непокоїть нині партнерів по НАТО. Так, ще у 1976 р. розпочалося обговорення питання про налагодження співпраці між державами ЄС щодо забезпечення внутрішньої безпеки. У 1977 р. було прийнято відповідні рішення щодо співробітництва органів безпеки в оперативній діяльності та створено бюро ЄС у зв'язках із спецслужбами співтовариства. Крім цього, розпочалися регулярні спільні наради та проведення інших заходів щодо координації діяльності в забезпеченні безпеки внутрішніх відносин у владних структурах зацікавлених держав і навколо них. У цих заходах почали брати участь також нейтральні євпропейські держави (Швеція, Швейцарія і Австрія) та Ізраїль.

У подальшому, керівники розвідувальних, контррозвідувальних та інформаційно-аналітичних спецслужб західноєвропейських держав регулярно зустрічаються для обговорення поточних проблем. Так, у 1991 р. темою обговорення в Комітеті були "Екстремізм та фундаменталізм, а також організована злочинність як загроза державній безпеці". Зазначені заходи часто проводяться за ініціативою німецької розвідки БНД на конспіративних дачах, зокрема у передмісті Обербауерна.

Таким чином, у 1970-ті р. виник новий рівень міжнародної координації та кооперації спецслужб провідних держав світу, а також відповідні передумови розширення розвідувальних можливостей між державами НАТО Й ЗЄС, що, безумовно, сприяє наданню і розширенню відповідних владних повноважень об'єднаним координаційним структурам розвідувального співтовариства, а також утвердженню їх як суб'єктів розвідувальної діяльності.

Взаємна діяльність західних і східних розвідувальних центрів у період "холодної війни" включала: збирання відомостей військового, політичного, науково-технічного та економічного характеру; надання допомоги опозиційно налаштованим течіям у державах-супротивниках; створення таємних організацій; проведення пропагандистських, а також терористичних акцій та саботажу. Коли йшлося про великомасштабні акції, організовувалися спеціальні навчальні табори, застосовувалися підрозділи військ спеціального призначення. Зазначені заходи беруться на озброєння й нинішніми міжнародними структурами, в складі яких затверджено військово-політичні структури.

Ідеологічний фон боротьби із "комуністичною загрозою" протягом усього періоду військово-політичного та інформаційно-психологічного протистояння був прикриттям для американської еліти в реалізації своєї стратегічної мети - досягнення світового лідерства в конкуренції з іншими цивілізаціями (західноєвропейською, слов'янською, різновидами східних цивілізаційних утворень тощо). В умовах назрівання третьої світової економічної кризи у США з'явилась можливість втягувати інші провідні західні держави та країни Сходу до боротьби, яка не припиняється й нині, із "комуністичною небезпекою" (тим самим виснажувати їх моральні та матеріальні ресурси) і поступово просуватися до статусу "єдиної в світі супердержави".

Наступний розділ:

Сполучені Штати Америки

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціально-правові основи інформаційної безпеки» автора Петрик В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сучасна парадигма історичного досвіду в сфері інформаційно-психологічної війни“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Завдання, об'єкти посягань та форми проведення інформаційних війн

  • Види, методи, сили і засоби спеціальних інформаційних операцій та актів зовнішньої інформаційної агресії

  • Чинники ескалації загроз і небезпек в інформаційно-ідеологічній сфері: їх джерела та сутність

  • Розділ 2. Історія та сучасний стан інформаційного протиборства

  • Розділ 3. Небезпеки інформаційного простору для особистості

  • Розділ 4. Спеціальні інформаційні операції в економічному протиборстві

  • Розділ 5. Основні функції суб'єктів системи забезпечення інформаційної безпеки України

  • Розділ 6. Організаційні особливості розробки і реалізації державної інформаційної політики в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Особливості оперативної обстановки у сфері державного управління, інтегрованого в інформаційне суспільство

  • Зміни в масовій та індивідуальній свідомості громадян у ставленні до інформаційно-аналітичного і наукового забезпечення державного управління в умовах глобальної інформатизації

  • Інформаційно-психологічне протиборство навколо визначення правового суб'єктивного статусу ТНК у міжнародних відносинах

  • Особливості функціональних можливостей використання новітніх інформаційних технологій у процесі державного управління

  • Якісні зміни в методиці та змісті інформаційної діяльності державного управління в інформаційному суспільстві

  • Принципи політики проведення інформаційно-аналітичними підрозділами органів державного управління у сфері безпеки ЗМІ заходів протидії АЗА і СІО в умовах інформаційно-психологічного протиборства.

  • Сутність "інформаційно-аналітичного забезпечення" державного управління у сфері безпеки

  • Сутність "державного управління у сфері безпеки" як споживача інформаційно-аналітичного продукту

  • Розділ 7. Інформаційно-аналітичне і наукове забезпечення заходів протидії спеціальним інформаційним операціям та актам зовнішньої інформаційної агресії

  • Визначення цілі та завдання інформаційно-аналітичного забезпечення (ІАЗ)

  • Спільні та відмінні риси операційної роботи в ІАЗ і науково-дослідної діяльності

  • Сучасні вимоги до характерних рис організації інформаційно-аналітичного забезпечення як елемента управлінської діяльності

  • Особливості процедур та операційних етапів інформаційно-аналітичної роботи, їх цілі, завдання, зміст, кінцевий результат

  • Аналітична робота

  • Основні методичні рекомендації щодо проведення інформаційно-аналітичних і наукових досліджень процесів в умовах інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки і класифікації міждержавних (міжнародних) правовідносин в умовах геостратегічного протиборства

  • Методика оцінки ворожих і агресивних дій учасників інформаційно-психологічного протиборства

  • Методика оцінки та класифікації джерел АЗА

  • Розділ 8. Теоретико-правові та оперативно-прикладні аспекти парадигми інформаційного протиборства у ХХІ столітті

  • Гносеологічні корені та антологія процесу у формуванні концептуальних основ сучасної парадигми інформаційно-психологічної війни

  • Сучасна парадигма історичного досвіду в сфері інформаційно-психологічної війни
  • Сполучені Штати Америки

  • Військовий рівень реалізації концепції ІВ

  • Особливості чинників впливу на визначення виконавчих суб'єктів у Інформаційних війнах, їх цілей, завдань та об'єктів враження

  • Характеристика виконавчих суб'єктів

  • Європейський союз: особливості концептуального підходу

  • Федеративна Республіка Німеччини

  • Фонди політичних партій

  • Французька Республіка

  • Інститут вищих досліджень в галузі національної оборони

  • Характеристика чинників формування концептуального підходу до забезпечення безпеки французького суспільства в інформаційно-психологічній сфері

  • Королівство Швеції

  • Китайська Народна Республіка

  • Характерні риси геополітики конфуціанської цивілізації та особливості її впливу на формування оперативної обстановки у сфері інформаційно-психологічного протиборства

  • Сутність ідеології сучасної стратегії національного розвитку Китаю

  • Національні інтереси КНР і стратегія національної безпеки

  • Позиція і практична політика КНР у сфері військової безпеки в Східній Азії

  • Розвідувальна спільнота Китаю

  • Республіка Індія

  • Ісламська Республіка Пакистан

  • Російська Федерація

  • Розділ 9. Шляхи вдосконалення системи забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері