Форми організації державної влади, способів її здійснення та форми державного устрою

Основи сучасної політології

Друге питання теми розглядає проблему практичної організації влади у державі. Для цього використовуються поняття "форми державного управління", "форми державного устрою", "політичний режим", "форма держави". Останнє синтетичне поняття і включає у себе такі елементи, як форма державного устрою, форма державного правління та політичний режим.

Класифікація держав за вище перерахованими ознаками була проблемою ще за часів Платона і Аристотеля, які запропонували вирішувати поставлене питання з точки зору того, на яку кількість поширюється благо - на одного, групу, чи на всіх.

Формою державного правління є спосіб організації верховної суверенної влади, яка характеризується змістом формального джерела політичної влади та способом його використання. Традиційно виділяють дві основні форми державного правління: монархія та республіка.

Монархія (від грецького - "архе" влада, "моно" - один) - це така форма державного правління, при якій верховна державна влада повністю або частково зосереджується в руках одноосібного глави держави і перелається іншому у спадок після його смерті чи зречення. Монархія є найдавнішою історичною формою управління, однак вона зберігається і донині більше ніж у 20 країнах світового співтовариства.

Історичними формами монархії є абсолютна конституційна чи парламентська {обмежена) монархії.

Абсолютна монархія характеризується повновладдям однієї особи у державі. Режим абсолютної монархії практично унеможливлює масову легітимну політичну боротьбу за верховну владу, бо всім відомо, хто буде наступником переднього володаря. Це, однак, не відміняє заколоти, отруєння, вбивства самодержців, прикладом чого є багата світова історія. Розгалужений бюрократичний апарат повністю підпорядкований монарху, а найважливішу примусову роль виконують поліція, армія, судово-каральні установи. Біхевіористичний наголос на особистості політичного Володаря спрацьовує саме при цій формі правління, бо у людській історії були монархи з надзвичайними особистими якостями, як Юлій Цезар та Наполеон, а були і безвольні та навіть божевільні.

Крім того, навряд чи можна стверджувати про правові основи держави, бо абсолютний монарх діє за принципом: "такою є моя воля", але при конституційній монархії повноваження монарха обмежується (спрямовуються) основним законом держави (конституцією).

Найвикінчена форма абсолютизму склалась у Франції за часів королів Людовиків ХІV-ХУІІ, у роздрібненій Німеччині проквітав "князівський абсолютизм", а з XVIII століття бюрократично-чиновницький абсолютизм утворюється в Росії.

Різновидами конституційної монархії є дуалістична (монарх володіє виконавчою владою і частково законодавчою) і парламентська (монарх володіє виконавчою владою та поділяє законодавчу з парламентом).

Абсолютна більшість сучасних монархій являються монархіями парламентського типу (Великобританія, Данія, Швеція, Японія та ін.). Англійські джерела стверджують, що у країні парламент посилив свої повноваження з часів Олівера Кромвеля, коли той примусив короля покинути країну, між іншим, за допомогою сили.

Принципово іншою формою правління є республіка. Римський політичний мислитель Марк Туллій Цицерон визначав республіку як "справу всього народу". Вона характеризується здійсненням вищої державної влади виборним колегіальним органом, який формується шляхом обрання представників публічної влади всім населенням (або Його частиною) на точно визначений термін, на недовготривалий час—як правило, на декілька років. Республіками є більшість сучасних держав.

Різновидами республіканської форми правління є парламентська, президентська та і мішана республіки.

Верховенство в системі державної влади у парламентській республіці належить представницькому органові, створеному з обраних депутатів - парламенту, який не тільки приймає закони, але і формує уряд. Парламент може висловити урядові вотум недовіри, наслідком чого є або відставка уряду, або у випадку необґрунтованої претензії до відставки уряду, розпуск парламенту та проведення дострокових парламентських виборів.

Уряд у свою чергу володіє повнотою виконавчої влади, інколи також і законодавчою ініціативою, правом клопотання перед президентом за розпуск парламенту. Функції президента у парламентських республіках (Італія, ФРН, Ізраїль та інших) в основному зводяться до представницьких.

Президент у президентських республіках обирається народом, який доручає йому бути главою держави, він стає "народним главою держави" і повністю очолює виконавчу владу він має особливі повноваження—прерогативи, правом законодавчої ініціативи та має відношення до регулювання діяльності судової системи.

У зв'язку з дебатами щодо інституту президентства в Україні детальніше розберемо сильні і слабкі сторони цього владного інституту.

Президентство зародилось у США і породило запозичення його політичної сутності по всьому світу, особливо у країнах Латинської Америки та на пострадянському просторі. Воно встановило принаймні дві тенденції у здійсненні верховної влади: перша зв'язана з непомітним розширенням Його повноважень майже у всіх суспільних сферах. З часів "Нового курсу" президента Фр. Рузвельта президенти стали виконувати законодавчу місію всередині держави та серед "лідерів вільного світу" на міжнародній арені".1 А президенти Л. Джонсон та Р. Ніксон провели ескалацію війни у В'єтнамі без формального оголошення її з боку Конгресу, на що деякі теоретики політики (Артур Шлесінджер) почали говорити про "імперське президентство", яке вирвалось із законодавчого поля регуляції президентських повноважень і почало диктувати свою волю іншим гілкам влади.

Друга тенденція була відзначена у класичному дослідженні Нойштадта "Президентська влада" (1964 р.) і зберігає своє значення дотепер - президентська влада є "владою переконувати, торгуватись, спонукати до тих чи інших дій і навіть залицятись". Вважається, саме друга тенденція президентського правління проявлялась Президентом України В. Ющенко під час розробки і підписання Універсалу національної єдності у серпні 2006 року, а перша — концентрація влади — затверджувалась за часів президентства Л. Кучми, зрозуміло, що наше узагальнення є певним чином схематичне.

Посада прем'єр-міністра, який відігравав провідну роль у парламентській республіці, відсутня. Членів кабінету уряду призначає президент, однак у деяких державах (наприклад, у США) ключових міністрів виконавчої гілки влади затверджує конгрес. Президент має право розпустити законодавчий орган у визначених законом ситуаціях, а депутати парламенту (конгресу) зворотно можуть вплинути на дострокове звільнення чи на переобрання президента, але не інакше, окрім як через механізм імпічменту. Разом із президентом іде у відставку весь уряд.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форми організації державної влади, способів її здійснення та форми державного устрою“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП. СЛОВО ДО ЧИТАЧА

  • Розділ перший: ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ ЯК НАУКИ І НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ: ІСТОРИКО-НАУКОВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

  • Методологічні засади, категорії та принципи політології

  • Основні парадигми політичного мислення

  • Функції політології. Її соціальна роль у формуванні політичної культури керівника і громадянина

  • Тема 1.2. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин)

  • Політичні ідеї та погляди представників класичної античної науки

  • Теологічні парадигми політичного мислення у епоху Середньовіччя

  • Політичні концепції, вчення про державу і владу у період Відродження і Нового Часу

  • Політологічні теорії та політичні доктрини ХІХ-ХХ століть

  • Розділ другий. ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ В СТРУКТУРІ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА

  • Політична влада - вища політична реальність. Влада та безвладдя, способи здійснення влади

  • Політичні процеси та політична діяльність: таємниці політичного дійства

  • Тема 2.4. Політика як суспільно-історичне явище: типологія, структура і зміст

  • Типи, види політики та специфіка їх змісту

  • Тема 2.5. Політична свідомість та її складові. Політичні ідеології сучасності

  • Політична ідеологія та політична психологія

  • Основні ідейно-політичні течії сучасності

  • Тема 2.6. Політична система суспільства, її функціонування та вплив на характер суспільно-політичних відносин

  • Поняття, структура та основні концепції політичної системи в політологічній науці

  • Типи сучасних політичних систем

  • Політична система України та проблеми її реформування (трансформації) у контексті політично-правової реформи 2004-2007 рр.

  • Розділ третій. ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДЕМОКРАТІЇ, ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

  • Форми організації державної влади, способів її здійснення та форми державного устрою
  • Тема 3.8. Партії у політичній системі суспільства. Спектр політичних партій сучасної України

  • Ознаки, сутність і функції партій в політичній системі

  • Типологія політичних партій. Типи партійних систем

  • Партійно-політичний спектр українських партій у суспільно-політичному житті країни

  • Тема 3.9. Демократія. Громадянське суспільство. Правова держава.

  • Загрози реальній демократії та її захист

  • Громадянське суспільство як царина демократії

  • Громадянське суспільство і правова держава

  • Тема 3.10. Поняття політичного лідерства. Керівник та політичний лідер

  • Основні концепції політичного лідерства. Типологія лідерства в сучасній політиці

  • Взаємовідношення понять політичній лідер та керівник

  • Тема 3.11. Політологічний аналіз війни та миру, сучасних форм соціального насильства

  • Політичний зміст сучасних форм соціального насильства: воєнно-політичні конфлікти, внутрішній та міжнародний тероризм

  • Мир як соціально-політичний стан суспільства

  • Тема 3.12. Політична культура громадян в демократичній державі

  • Структура, види, типи, форми прояву політичної культури

  • Політична культура керівника - системна громадянська якість

  • Тема 3.13. Геополітичні та міжнародно-політичні концепції нового світового порядку

  • Геополітика як галузь сучасного політичного знання

  • Основні школи і напрямки геополітики

  • Поняття нового світового порядку та місце воєнно-блокової політики в ньому

  • ВИСНОВКИ