Тема 3.8. Партії у політичній системі суспільства. Спектр політичних партій сучасної України

Основи сучасної політології


Зародження та становлення політичних партій


Перше питання лекції розкриває історично-науковий аспект проблеми зародження і розвитку політичних партій. Політична історія показує, шо виникнення партійне випадкове, їх поява зумовлена об'єктивними потребами участі різних верств громадян в управлінні розвитком суспільства та субактивними мотивами—прагненнями активної частини людей мати власну політичну організацію з метою включитись у процес здобуття, утримання та здійснення влади.

Термін "партія" (від лат. Partio - частина, поділяю, розділяю) позначає частину з якоїсь більш великої спільноти у суспільстві. У священних книгах, зокрема, у Біблії та Корані зустрічаються непоодинокі використання поняття "партії" та посилання на них. Так, у Старому Заповіті є вказівка на існування партії "фарисеїв" та "саддукеїв", які вирізняються від інших віруючих: перша виділялась показовою набожністю, а друга пишалась особливим, книжковим знанням. Відтепер у сучасний політичний словник ці терміни увійшли у значенні надмірно показної моральності (фарисейство), а інша партія — це група людей, яка відірвана від реального життя та має уявлення про реалії життя з книжок.

У Священному Корані мусульман декілька разів вживаний термін „партія", причому у різних контекстах, зокрема, Пророк Мухаммед спеціально звертається до тих, "які поділили свою релігію і стали партіями. Будь-яка група радується тому, що у неї є".

Перші згадки про політичні партії зустрічаються також у мислителів Стародавнього світу. Так, грецький політичний мислитель Аристотель писав про партійну боротьбу в VI ст. до н. е. в Аттиці між партіями великих землевласників, мешканців рівнини, партіями торговельно-ремісничого населення побережжя та партіями селян, жителів гористої місцевості.

У Давньому Римі так само точилася боротьба між партією оптиматів (представники патриціанської знаті) та партією популяторів (представники переважно плебею, які грали на популярних та зрозумілих простому плебсу гаслах). Відтепер сучасний політичний термін „популізм" і означає гру на привернення на свою сторону надій, сподівань, прихильності більшості „популіс" — народу.

У середні віки існуючі політичні угрупування, що нагадували "партії" - ордени, виступали тимчасовими об'єднаннями прихильників окремішніх релігійних доктрин або догматів, чи певного способу релігійного життя. Це приводило до того, що ордени - майбутні політичні партії - набували рис закритої, таємничої організації з суворою дисципліною та ієрархією владних внутрішньопартійних відносин. У подальшому боротьба між Священною Римською імперією і папством у XII — XVстоліттях вилилася у боротьбу між партією гвельфів (представники інтересів торговельно-ремісничих верств, прихильники світської влади римського папи) і партією гіббелінів (ті захищали інтереси феодалів і виступали на підтримку сильної імператорської влади).

Окремого розгляду потребує партія масонів. яка увібрала в себе риси закритості та суворої дисципліни Середньовіччя, аристократичну вишуканість та символізм лицарства, потяг до намагання встановити всесвітню владу у часи всевладдя буржуазії. Навколо партії масонів, яка стала давати знання про себе у XVIII столітті, накопичилось багато міфів та подеколи звинувачень: перемога партії більшовиків Росії деякими силами оголошено "жидо-масонським зговором". Данину проблемі масонства віддав Лев Тол-стой у романі "Війна та мир", у якому один із головних героїв П'єр Безухов урочисто та таємниче посвячується у орден "каменярів" - натяк на емблему партії, бо масони називали себе каменярами нового суспільства, а архітектором цього всесвітнього проекту був, за їх переконанням, сам Господь Бог.

Узагальнюючи суперечливі та скудні дані про масонів скажемо: партія масонів, очевидно, продовжує існувати у XXI столітті, вона включає в себе на засадах суворої таємничості невелику кількість людей з потужними фінансовими капіталами, належними до певних керівних інституцій у багатьох державах світу, що сповідують політичну філософію всесвітньої влади з релігійно-месіанськими аспектами.

Таким чином, історія становлення політичних партій як елементів політичної системи у стародавні часи зводилась до запеклої боротьби за владу окремих угрупувань політично активних людей.

Прототипи сучасних політичних партій з'явились у період ранніх буржуазних революцій, а партії набули майже сучасного вигляду у часи Великої Французької революції у лиці партій конституціоналістів, жирондистів, якобінців.

У США після проголошення Незалежності наприкінці XVIII — на початку XIX ст. виникли партії федералістів і анти-федералістів. У Великобританії консервативна партія (відстоювала інтереси земельної аристократії та вищого духівництва англіканської церкви) була заснована у 1867 році і дотепер відіграє важливу роль у здійсненні політичного керівництва державою. Злет партії консерваторів відбувся за часів правління баронеси Маргарет Тетчер у 80-х роках XX століття, а ліберальна партія, яка зараз трансформувалась у лейбористську партію, репрезентувала інтереси дворянства, торговельної та фінансової буржуазії, сформувалася в середині XIX столітті і зараз знаходиться при владі. Вона сьогодні, як і колись партія консерваторів, втратила харизматичного лідера Тоні Блера і це відчутно на її іміджі.

Історії становлення партій соціалістичного та комуністичного спрямування присвятив окрему главу фундаментального твору "Капіталізм, соціалізм і демократія" Йозеф Шумпетер. Він вказує, що ідеологічне підґрунтя таких партій сильно різнилось у відповідності до національних умов, тому російський і шведський соціалізм як соціально-політичні ідеології та суспільні устрої, що утворились у країнах, майже протилежні.

Політичні партії у сучасному розумінні їх як організаційної структури у боротьбі та здійсненні політичної влади остаточно сформувалися лише в середині XX ст., кореспондуючись з еволюцією демократичного виборчого права в напрямку до визнання прямих, рівних, загальних виборів при таємному голосуванні за кандидатури, що їх висувають та підтримують партії. Політичні партії почали брати активну участь у демократичних виборах, відтепер це важливіший суб'єкт влади, що має велику силу, завдячуючи організації. "Партійний", так би мовити, фактор береться до уваги при плануванні воєнної політики: аналітики НАТО вказують, що у політичному середовищі 25 країн-член і в Альянсу діє майже 100 партій. Цс важливо, бо політичні рішення в структурі НАТО приймаються консенсусом.

Перші наукові уявлення про політичні партії пов'язані з такими мислителями та політичними діячами, як Ш.-Л. Монтеск'є, Ж. —Ж. Руссо, Дж. Вашингтон, Дж. Медісон. А. де Токвіль, Е. Бьерк. Значне місце проблемам політичних партій приділяли мислителі початку XX ст. М. Вебер, Г. Моска, В. Парето, Р. Міхелс та інші. Класиками вчень про політичні партії у науці партології були В. Ленін, М. Дюверже. При цьому, якшо В. Ленін вбачав у партії організацію, яка у десятки разів збільшує силу окремих осіб, що виборюють владу, то послідовники політичної теорії Ж.-Ж. Руссо розглядали партії як зло, як засіб роз'єднання суспільства, вияв домінування вузько групових інтересів над інтересами народу. Приблизно так само оцінювали роль партій й "батьки-засновники" США Т Джефферсон, О. Іамільтон. Але навіть вони, а тим більше їх наступники, не могли не зважати на те, що люди мають різні політичні інтереси та уподобання, а тому так чи інакше тяжіють до організаційного об'єднання у різні за своїми уподобаннями партії.

У сучасній науці склалось таке визначення : політична партія — це організована частина соціально активних громадян, які ідейно та організаційно об'єднуються на основі спільних політичних інтересів з метою вибороти владу в державі, змінити або утримати її.

З політично-правової точки зору у Законі України "Про об'єднання громадян" політична партія визначається як "об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають за головну мету участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі" таким чином, щоб підкреслити ЇЇ конструктивно-державницьку роль.

Серед факторів соціально-політичного життя, які викликають утворення політичних партій, ми виокремили такі:

• наявність у певних соціальних груп специфічних політичних інтересів, реалізація яких вимагає утворення саме організаційних форм політичної діяльності;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 3.8. Партії у політичній системі суспільства. Спектр політичних партій сучасної України“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП. СЛОВО ДО ЧИТАЧА

  • Розділ перший: ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ ЯК НАУКИ І НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ: ІСТОРИКО-НАУКОВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

  • Методологічні засади, категорії та принципи політології

  • Основні парадигми політичного мислення

  • Функції політології. Її соціальна роль у формуванні політичної культури керівника і громадянина

  • Тема 1.2. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин)

  • Політичні ідеї та погляди представників класичної античної науки

  • Теологічні парадигми політичного мислення у епоху Середньовіччя

  • Політичні концепції, вчення про державу і владу у період Відродження і Нового Часу

  • Політологічні теорії та політичні доктрини ХІХ-ХХ століть

  • Розділ другий. ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ В СТРУКТУРІ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА

  • Політична влада - вища політична реальність. Влада та безвладдя, способи здійснення влади

  • Політичні процеси та політична діяльність: таємниці політичного дійства

  • Тема 2.4. Політика як суспільно-історичне явище: типологія, структура і зміст

  • Типи, види політики та специфіка їх змісту

  • Тема 2.5. Політична свідомість та її складові. Політичні ідеології сучасності

  • Політична ідеологія та політична психологія

  • Основні ідейно-політичні течії сучасності

  • Тема 2.6. Політична система суспільства, її функціонування та вплив на характер суспільно-політичних відносин

  • Поняття, структура та основні концепції політичної системи в політологічній науці

  • Типи сучасних політичних систем

  • Політична система України та проблеми її реформування (трансформації) у контексті політично-правової реформи 2004-2007 рр.

  • Розділ третій. ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДЕМОКРАТІЇ, ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

  • Форми організації державної влади, способів її здійснення та форми державного устрою

  • Тема 3.8. Партії у політичній системі суспільства. Спектр політичних партій сучасної України
  • Ознаки, сутність і функції партій в політичній системі

  • Типологія політичних партій. Типи партійних систем

  • Партійно-політичний спектр українських партій у суспільно-політичному житті країни

  • Тема 3.9. Демократія. Громадянське суспільство. Правова держава.

  • Загрози реальній демократії та її захист

  • Громадянське суспільство як царина демократії

  • Громадянське суспільство і правова держава

  • Тема 3.10. Поняття політичного лідерства. Керівник та політичний лідер

  • Основні концепції політичного лідерства. Типологія лідерства в сучасній політиці

  • Взаємовідношення понять політичній лідер та керівник

  • Тема 3.11. Політологічний аналіз війни та миру, сучасних форм соціального насильства

  • Політичний зміст сучасних форм соціального насильства: воєнно-політичні конфлікти, внутрішній та міжнародний тероризм

  • Мир як соціально-політичний стан суспільства

  • Тема 3.12. Політична культура громадян в демократичній державі

  • Структура, види, типи, форми прояву політичної культури

  • Політична культура керівника - системна громадянська якість

  • Тема 3.13. Геополітичні та міжнародно-політичні концепції нового світового порядку

  • Геополітика як галузь сучасного політичного знання

  • Основні школи і напрямки геополітики

  • Поняття нового світового порядку та місце воєнно-блокової політики в ньому

  • ВИСНОВКИ