Форми організації державної влади, способів її здійснення та форми державного устрою

Основи сучасної політології

Від федерацій та конфедерацій потрібно відрізняти регіональні або інші союзи держав, такі як - Співдружність Незалежних держав (СНД), Європейський союз (ЄС) тощо. Це наддержавні модернові об'єднання.

Є також й інші критерії типології держав. По відношенню до релігії держави можуть бути світськими і релігійними. Релігійні держави управляються, як правило, духовними особами, які одночасно виступають і світськими володарями. Настанови панівної релігії є основою політичного правління, тоді держава являється теократичною як, наприклад. Ватикан. В сучасному світі ідея релігійної держави не сприймається з ентузіазмом, а конфлікт у владних структурах Турції 2007 року показав, шо більшість населення цієї мусульманської країни побоюється втратити статусу світської держави, встановленого на початку XX століття "Батьком турків" - Ататюрком. Тим не менш, парламентські вибори продемонстрували, що мусульманські сили здобули перемогу, зрозумілу у контексті поширення ісламізму у країнах Близького Сходу, але новий Президент Абдулла Гюль заявив, що дотримується принципу розмежування світських та релігійних інститутів в державі.

Сутність та типологія політичних режимів є важливою політологічною проблемою.

Проблеми способу здійснення влади в державі, як центрального елемента політичної системи, мають загальний характер і стосуються будь-якої системи політологічних знань. Для загальної політології знання форм держави і політичного режиму є оди н з основних елементів оцінки політичної обстановки. Так, наприклад, політичний авторитарно-диктаторський режим Альфреда Стренера у Парагваї характеризувався тим, що за роки його правління надзвичайний стан вводився 122 рази.

Політичний режим - це система методів здійснення державної влади, в котрих відображається ставлення до прав і свобод людини в суспільстві, а також відношення органів влади до легітимних основ своєї діяльності

Найбільш поширеними є три основні типи політичного режиму: тоталітарний, авторитарний та демократичний. Крім цього, існують перехідні режими, такі як: жорстко авторитарний, теократичний, охлократичний, обмежено демократичний та деякі інші. Зокрема, у Аристотеля в "Політиці" проаналізовано декілька різновидів демократичних режимів.

Поняття тоталітаризм було введене в політологічний обіг на симпозіумі, що проходив у 1952 році в США. На ньому тоталітаризм було визначено як закриту, нерухому соціокультурну та політичну структуру, в якій будь-яка дія - від виховання дітей до виробництва й розподілу товарів - контролюється з єдиного державного центру. Тоталітарний режим державної влади характеризується звуженням громадянських прав і свобод людини, а влада реалізується одноосібно диктатором або найбільш реакційною невеликою верствою, котрі не обмежені моральними і правовими нормами.

Серед основних ознак тоталітарного режиму виділяють такі.

По-перше, намагання регулювати, охопити своїм впливом всі сторони життя, включно з приватним і навіть інтимними сторонами, контролювати все, тотально.

По-друге, суттєве обмеження прав і свобод людини і громадянина, навіть, якщо вони формально конституйовані, то відсутність механізму і правових норм унеможливлює їх практичну реалізацію. Так, в Конституції Радянського Союзу декларувалася свобода слова і совісті, але реалізувати їх практично було неможливо, а право приватної власності було заборонене.

По-третє, для тоталітарного режиму властивою є однопартійність і повне одержавлення цієї партії та визнання її ідеології державною. Політичні партії можуть бути взагалі заборонені. Апарат такої партії перетворюється в державний і виконує державні функції. Найбільш показовими в цьому відношенні були КПРС і Націонал-соціалістична партія фашистської Німеччини. В комуністичних країнах, де хоча би формально існували інші партії, там позиції правлячої верхівки ставали слабшими і наслідки тоталітаризму долаються легше. Те, що Польща, Чехія та Угорщина першими подолали тоталітарну спадщину зумовлене і тим, що в роки тоталітарного режиму там функціонувала багатопартійна система. Недарма радянська комуністична влада до останнього чіплялась за збереження статті 5 конституції СРСР 1977 року щодо керівної ролі КПСР.

По-четверте, тоталітарний режим характеризується інтелектуальною, ідеологічною та моральною диктатурою. Наука, право, мораль, мистецтво зазнають деформуючого впливу "одноманітності", стають "єдино правильними". Критики тоталітарного режиму літератори Дж. Оруел, Л. Замятін у романах - анти утопіях писали, що тоталітарні режими майбутнього навіть мову встановлювали відповідну режимові — "новояз" (новый язык — рос. мовою), у якій не було слів стосовно негативного ставлення населення до влади.

В політологічній літературі поряд з поняттям "тоталітарний режим" використовуються поняття "деспотичний режим" та "диктаторський режим" інколи як синонімічні. Слід провести тонку лінію розрізнення особливостей цих режимів.

Поняттям "тоталітарний режим" підкреслюється не тільки монопольна влада диктатора чи касти, а Й просякнення її у всі сфери суспільного життя і особисте життя людини. Поняттям "деспотичний режим" робиться наголос на необмеженій владі деспота (володаря), яка проводиться насильницьким чином, та придушенні вільнодумства, а поняттям "диктаторський режим" підкреслюється нехтування диктатором будь-якого права, самочинне привласнення собі права встановлювати і змінювати закони, домагатися свого будь-якою ціною, втому числі і жорстокими репресіями. Але з точки зору аналізу проблем політичного режиму у контексті дотримання прав і свобод людини, тоталітаризм, деспотію і диктатуру можна розглядати як одно-порядкові поняття.

Авторитарний режим визначається як такий, що характеризується зосередженням влади в руках однієї особи або політичної групи, обмеженням політичних прав і свобод громадян та організацій, строгою регламентацією їх активності, скороченням повноважень демократичних установ та інституцій. Авторитаризм - це режим жорсткого примушування до виконання непопулярних вимог. На відміну від тоталітарного режиму, авторитаризм обмежується впливом на сферу політичного життя і функціонує в межах відповідного політико-правового поля. Він не є всеохоплюючим і за його умов економіка може розвиватися у відповідності до своїх власних законів.

Політичні аналітики приписують владному стилю колишнього президента Росії В. Путіна усталені риси авторитаризму. Вказується, що на цій основі новий імпульс отримала "холодна війна", "гра мускулами" російського політичного лідера країни зі значним економічним потенціалом, "м'якою силою" та великою військовою потугою. На Заході політологами навіть введено новий термін "путінізм", який поширює свій вплив на сусідні країни і навіть копіюється у Азербайджані, інших країнах СНД.

Не визнаючи серйозної політичної опозиції в легальних формах, авторитарна влада допускає обмежену демократію (парламентські вибори, партійні змагання тощо). Для авторитаризму властивим є утвердження патерналістського статусу держави. Сила такої авторитарної влади полягає в її здатності дієво примушувати людей до чогось "для їхнього ж блага". Зразком авторитарного правління вважаються режими, що існували в Чилі за часів правління генерала Піночета, Іспанії при генералі Франко, у Південній Кореї при Кім Ір Сені у 70-80-ті роки XX століття, а відтепер у Росії.

Авторитарних ознак може набути будь-яка суспільна система, якщо якась з вищих державних інстанцій (виконавча чи законодавча) або керівна особа, нехтуючи принципом поділу влади, перебирає на себе повноваження інших, стає єдиним центром прийняття загальносуспільних рішень.

Встановлення авторитаризму вважається неминучим у процесі руйнування тоталітаризму. У цей час авторитаризм може відігравати конструктивну роль і сприяти у подальшому створенню демократичного політичного механізму формування громадянського суспільства.

Необхідність сильної влади й певного законодавчо визначеного обмеження політичних свобод постає внаслідок загроз, які виникають в процесі демократизації і при реформуванні політичної системи тоталітарного типу. Переконливим прикладом такого розвитку трансформаційного процесу може служити весь пострадянський простір, в тому числі і Україна.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форми організації державної влади, способів її здійснення та форми державного устрою“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП. СЛОВО ДО ЧИТАЧА

  • Розділ перший: ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ ЯК НАУКИ І НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ: ІСТОРИКО-НАУКОВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

  • Методологічні засади, категорії та принципи політології

  • Основні парадигми політичного мислення

  • Функції політології. Її соціальна роль у формуванні політичної культури керівника і громадянина

  • Тема 1.2. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин)

  • Політичні ідеї та погляди представників класичної античної науки

  • Теологічні парадигми політичного мислення у епоху Середньовіччя

  • Політичні концепції, вчення про державу і владу у період Відродження і Нового Часу

  • Політологічні теорії та політичні доктрини ХІХ-ХХ століть

  • Розділ другий. ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ В СТРУКТУРІ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА

  • Політична влада - вища політична реальність. Влада та безвладдя, способи здійснення влади

  • Політичні процеси та політична діяльність: таємниці політичного дійства

  • Тема 2.4. Політика як суспільно-історичне явище: типологія, структура і зміст

  • Типи, види політики та специфіка їх змісту

  • Тема 2.5. Політична свідомість та її складові. Політичні ідеології сучасності

  • Політична ідеологія та політична психологія

  • Основні ідейно-політичні течії сучасності

  • Тема 2.6. Політична система суспільства, її функціонування та вплив на характер суспільно-політичних відносин

  • Поняття, структура та основні концепції політичної системи в політологічній науці

  • Типи сучасних політичних систем

  • Політична система України та проблеми її реформування (трансформації) у контексті політично-правової реформи 2004-2007 рр.

  • Розділ третій. ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДЕМОКРАТІЇ, ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

  • Форми організації державної влади, способів її здійснення та форми державного устрою
  • Тема 3.8. Партії у політичній системі суспільства. Спектр політичних партій сучасної України

  • Ознаки, сутність і функції партій в політичній системі

  • Типологія політичних партій. Типи партійних систем

  • Партійно-політичний спектр українських партій у суспільно-політичному житті країни

  • Тема 3.9. Демократія. Громадянське суспільство. Правова держава.

  • Загрози реальній демократії та її захист

  • Громадянське суспільство як царина демократії

  • Громадянське суспільство і правова держава

  • Тема 3.10. Поняття політичного лідерства. Керівник та політичний лідер

  • Основні концепції політичного лідерства. Типологія лідерства в сучасній політиці

  • Взаємовідношення понять політичній лідер та керівник

  • Тема 3.11. Політологічний аналіз війни та миру, сучасних форм соціального насильства

  • Політичний зміст сучасних форм соціального насильства: воєнно-політичні конфлікти, внутрішній та міжнародний тероризм

  • Мир як соціально-політичний стан суспільства

  • Тема 3.12. Політична культура громадян в демократичній державі

  • Структура, види, типи, форми прояву політичної культури

  • Політична культура керівника - системна громадянська якість

  • Тема 3.13. Геополітичні та міжнародно-політичні концепції нового світового порядку

  • Геополітика як галузь сучасного політичного знання

  • Основні школи і напрямки геополітики

  • Поняття нового світового порядку та місце воєнно-блокової політики в ньому

  • ВИСНОВКИ