Структура, види, типи, форми прояву політичної культури

Основи сучасної політології

Друге питання теми присвячено аналізу типів, видів, форм політичної культури на основі встановлення зв'язку з нею політичного режиму - функціональної характеристики політичної системи, що включає методи і способи політичного владарювання, а також порядок взаємовідносин громадян, суспільства і політичної влади з політичною культурою.

Політика і культура у політичній сфері життя суспільства відображають спільний об'єкт - політичні відносини та ставлення, діяльність людей стосовно існуючої влади та керівництва загальними суспільними справами. У переломні для суспільства часи звернення до відновлення стану притаманної громаді національної культури, до актуалізації культурних надбань народу часто-густо віддзеркалює сподівання людей на "останній шанс" перетворюючої сили культури.

Так, у посланні діячів культури і мистецтва СРСР у липні 1990 року вказувалось: "Катастрофічне падіння рівня культури, штучне зниження її авторитету, що склався історично - симптом важкої хвороби, яка загрожує виродженим народам", і хоча розпад радянської політичної системи був неминучий, діячі науки і культури СРСР звертались до збереження тих надбань комуністичної цивілізації, серед яких були елементи загальнолюдської духовної культури.

У нових умовах розбудови незалежної української держави, необхідності поглиблення демократичних процесів постають нові проблеми політичної культури — як вести діалог полярним політичним силам, які пріоритети є важливішими для політичної нації, які здобутки минулого будуть трансформовані у політичні традиції і стануть елементами нової політичної культури. У виступі Президента України на підсумковій зустрічі з представниками ЗМІ по завершенню політичного року (2006 р.) вказувалось , що „як раз у цей період була проведена робота по створенню практично нової політичної культури" (підкреслено нами, авт.)

Представники політичної науки Заходу вельми високо оцінюють рівень сучасної вітчизняної політичної культури, бо український народ має політичну культуру, яка є частиною загальної політичної культури демократії - вміти погодитись, не бути згідним з домінуючими уявленнями, гостро дискутувати, бути спроможними політично поділитися. Все це ознаки політичної культури демократії, і український народ має причину цим пишатися.

Структура політичної культури включає в себе наступні елементи:

• 1. Достатній теоретичний рівень осмислення політичних проблем та широта політичного мислення;

• 2. Рівень досконалої політичної діяльності (поведінки) та політичної активності;

• 3. Наявність усталених історичних традицій державного врядування;

• 4. Функціонування демократичних національно-психологічних ментальних цінностей в царині політики. М. Костомаров пише у історико-публіцистичному творі "Мазепа", як московська влада зважала на демократичні звичаї українців — князь Долгорукий начебто сказав: "За древнім вашим звичаєм нехай все військо малоросійське і народ, який з'їхався на вибори гетьмана, подають голоси, кому бути гетьманом".

• 5. Відчуття своєї значущості у функціонуванні політичної системи, політичної свободи, готовність до кооперації, інтерес до політики тощо.

Зважаючи на вищевказане, головним елементом політичної культури слід вважати широкий політичний світогляд — складник загального світогляду окремої людини, групи, соціальної групи, обрії якого сягають гранично широких уявлень та оцінок належного та існуючого у політиці, а також щодо адекватного очікуванням людей політичного режиму, здійснення політичної влади у суспільстві. Він дає змогу представити належним чином об'єктивні складнощі політики та встановити роль суб'єктивної сторони політичної діяльності у перетворенні суспільного життя.

Головні горизонти політичного світогляду — світобачення на основі таких принципів як монізм чи плюралізм, гуманізм чи боротьба, світорозуміння — розуміння царини політики на основі певного рівня знання реалій чи міфів, світосприйняття — оцінка політики на основі політичних цінностей (справедливості, добра, чесності, гордості за країну).

Політична активність - ще один важливий елемент політичної культури. На буденному рівні свідомості вона показує, наскільки люди зацікавленні в особистій участі у політичному житті суспільства, у поточній політиці. Для розвинених демократичних держав характерною є невисока політична активність населення, яка, як правило, обмежується участю у місцевих виборах і у роботі деяких інститутів громадянського суспільства. Причини цього, не схожого для політичного життя країн колишнього радянського табору з його вражаючими цифрами майже абсолютного прийняття участі у виборах (це 99,99 %) явища опосередкованої пасивності, відрізняються від причин політичного абсентеїзму у країнах перехідного типу. Очевидно, йдеться про цифру реальної, не фальшивої участі громадян у політичних справах. Хоча в середині 90-х років XX століття нідерландські вчені Ф. Хьюнкста Ф. Хікспурс запропонували типологію політичної культури на основі активності громадян (активні та пасивні культури), активно-конструктивних типів менше ніж пасивних.

Як свідчіть досвід таких розвинутих демократичних країн як США та Великобританія, неучасть громадян пояснюється повною довірою громадян до політичних еліт і лідерів, задоволеністю своїм становищем, стабільністю політичного режиму. Чим більш розвинуті інститути громадянського суспільства, чим у більшій мірі існує простір для самовизначення у сфері політики, тим більша можливість постійного існування абсентеїзму (свідомого вибору позиції неучасті у виборчому процесі). У країнах, де дотримуються права і свободи людини, спостерігається економічна стабільність і налагодженість соціальної системи, абсентеїзм частини суспільства неминучий як стан задоволення політичним режимом та заперечення марних витрат на непотрібні вибори.

Тому до політичної активності, як елемента та покажчика політичної культури, слід підходити конкретно-історично, з врахуванням типу політичного режиму. На недавніх президентських перегонах у Франції продемонстровано найвищий рівень активності виборців — явка на дільниці склала майже 78% виборців - найвищий показник Французької республіки за останні 50 років, що пояснюється аналітиками певною можливою зміною політичної моделі влади.

Зовсім інша справа, коли в абсентеїзмі виражаються протест і незадоволеність політичним курсом, який здійснюється тоталітарною владою, коли відбувається відчуження громадянина від влади, висловлюється розчарування, недовіра до політичних програм і заяв кандидатів. Тоді це ознаки низької політичної культури, яка несумісна з демократичним політичним режимом.

Політичний порядок авторитарного типу з певною недовірою ставиться до політичної активності громадян, адже та виходить за встановлені межі дозволеного ним у політиці. Намагання притягнути до кримінальної (адміністративної) відповідальності лідера опозиції режиму президента В. Путіна Гаррі Каспарова у Росії після акцій протесту у квітні 2007 року та ув'язнення опозиціонера із світовим ім'ям напередодні виборів у Держдуму Росії восени 2007 р. показують можливість ототожнення політичної активності із державним злочином у країнах авторитарно-тоталітарного режиму правління. Аналітики відмітили також намагання Росії обмежити активність (критичного плану) сусідньої Білорусі при виборах президента Росії у березні 2008 року.

Політична культура носить національно-історичний характер, що означає національно-специфічну форму політичної культури, яка переважає уданий час на планеті, у світовому співтоваристві. Американський політолог С. Коен слушно зауважив, що "жодна політична система у жодній країні не буде стабільною, якщо вона не народилась у цій же державі, на її ґрунті, як результат розвитку власної політичної культури". Хоча це ствердження є певним повтором ідеї А. де Токвіля стосовно своєрідності „демократії в

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура, види, типи, форми прояву політичної культури“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП. СЛОВО ДО ЧИТАЧА

  • Розділ перший: ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ ЯК НАУКИ І НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ: ІСТОРИКО-НАУКОВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

  • Методологічні засади, категорії та принципи політології

  • Основні парадигми політичного мислення

  • Функції політології. Її соціальна роль у формуванні політичної культури керівника і громадянина

  • Тема 1.2. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин)

  • Політичні ідеї та погляди представників класичної античної науки

  • Теологічні парадигми політичного мислення у епоху Середньовіччя

  • Політичні концепції, вчення про державу і владу у період Відродження і Нового Часу

  • Політологічні теорії та політичні доктрини ХІХ-ХХ століть

  • Розділ другий. ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ В СТРУКТУРІ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА

  • Політична влада - вища політична реальність. Влада та безвладдя, способи здійснення влади

  • Політичні процеси та політична діяльність: таємниці політичного дійства

  • Тема 2.4. Політика як суспільно-історичне явище: типологія, структура і зміст

  • Типи, види політики та специфіка їх змісту

  • Тема 2.5. Політична свідомість та її складові. Політичні ідеології сучасності

  • Політична ідеологія та політична психологія

  • Основні ідейно-політичні течії сучасності

  • Тема 2.6. Політична система суспільства, її функціонування та вплив на характер суспільно-політичних відносин

  • Поняття, структура та основні концепції політичної системи в політологічній науці

  • Типи сучасних політичних систем

  • Політична система України та проблеми її реформування (трансформації) у контексті політично-правової реформи 2004-2007 рр.

  • Розділ третій. ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДЕМОКРАТІЇ, ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

  • Форми організації державної влади, способів її здійснення та форми державного устрою

  • Тема 3.8. Партії у політичній системі суспільства. Спектр політичних партій сучасної України

  • Ознаки, сутність і функції партій в політичній системі

  • Типологія політичних партій. Типи партійних систем

  • Партійно-політичний спектр українських партій у суспільно-політичному житті країни

  • Тема 3.9. Демократія. Громадянське суспільство. Правова держава.

  • Загрози реальній демократії та її захист

  • Громадянське суспільство як царина демократії

  • Громадянське суспільство і правова держава

  • Тема 3.10. Поняття політичного лідерства. Керівник та політичний лідер

  • Основні концепції політичного лідерства. Типологія лідерства в сучасній політиці

  • Взаємовідношення понять політичній лідер та керівник

  • Тема 3.11. Політологічний аналіз війни та миру, сучасних форм соціального насильства

  • Політичний зміст сучасних форм соціального насильства: воєнно-політичні конфлікти, внутрішній та міжнародний тероризм

  • Мир як соціально-політичний стан суспільства

  • Тема 3.12. Політична культура громадян в демократичній державі

  • Структура, види, типи, форми прояву політичної культури
  • Політична культура керівника - системна громадянська якість

  • Тема 3.13. Геополітичні та міжнародно-політичні концепції нового світового порядку

  • Геополітика як галузь сучасного політичного знання

  • Основні школи і напрямки геополітики

  • Поняття нового світового порядку та місце воєнно-блокової політики в ньому

  • ВИСНОВКИ