Тема 3.11. Політологічний аналіз війни та миру, сучасних форм соціального насильства

Основи сучасної політології


Війна як соціально-політичне явище: сутність, зміст, тенденції зміни політичного дискурсу


Перше питання теми розкриває особливості політологічного підходу до війни як вельми складного соціально-політичного явища, яке активно почало досліджуватись у філософській, правовій, міжнародно-гуманітарній, соціально-політичній площині ще здавна.

З самого початку аналізу війни ми абстрагуємось від "новомодної" характеристики сучасних війн "п'ятого-шостого-сьомого (і т.д.) поколінь, які начебто відрізняються одна від одної ключовими засобами збройного насильства з точки вразливих факторів впливу на здоров'я і життя людини —ядерної, нейтронної, психотропної, "точкового ураження", повітряно-космічної зброї тощо. Наше завдання - встановити зв'язки війни з політикою держав, коаліцій країн, виявити політичний зміст війн, довоєнного та післявоєнного миру.

Широко поширений термін "війна" (латиною "Bellum") охоплює історично мінливі й різноманітні форми мілітарної практики держав, він інколи надмірно широко використовується в науковій літературі — „торгівельна війна", „холодна війна" тощо. Аналіз різних джерел показує значні розбіжності у трактуванні його політично-правового змісту терміну "війна", а також недостатньо проведену демаркацію між поняттями "війна", "стан війни", "воєнний конфлікт", "гуманітарна інтервенція", "міжнародні операції по силовому встановленню миру". Нагадаємо, що все наполегливіше ставиться питання точної термінології у політично-правовій сфері. Проф. Раджаб Абу Дабус з Лівії доречно вказує, що "кожна політично-економіч-но-соціальна система володіє своєю термінологією, яка визначає сутність і спосіб роботи даної системи". Очевидно, що у XXI столітті має бути переосмислено і базове для політичної конфліктології поняття "війни".

Методологічними основами вищевказаного політологічного підходу до аналізу війни виступають такі положення:

• 1. Війна як складний соціально-політичний феномен не може бути пояснений самим собою, без аналізу соціальних зв'язків її з іншими соціальними станами (мир, перемир'я, гонка озброєнь, "озброєний мир"), з усіма сферами життя, особливо з політикою, економікою, загальною та мілітарною культурою, домінуючою суспільною свідомістю, традиціями влади ставлення до силових засобів забезпечення зовнішньої політики.

• 2. Як багатовимірне явище війна постає легітимним використанням збройної сили держави (правовий аспект), способом розв'язання соціальних конфліктів за допомогою зброї (філософський аспект), організованою збройною боротьбою за допомогою спеціального знаряддя — армії (військово-управлінський аспект), збройним, силовим засобом досягнення політичної мети (політологічний аспект).

• 3. Політологічний аналіз війни проводиться під гаслом визнання її "продовженням і сумуванням політичного курсу тих сил, які його проводили у мирні часи". Водночас завжди слід розрізняти суто військову та політичну сторону війни.

• 4. Війне не випадкове, а закономірне явище суспільного життя, перспективу виникнення якої у тій чи іншій формі слід постійно враховувати політикам, державним діячам. Історія свідчить як про періодичне повторення війн, так і віддалену перспективу їх повного викорінення з життя суспільства.

• 5. Перебіг війни підпорядковується дії особливих законів, прояв яких змінюється в залежності від характеру зброї, соціальної природи суб'єктів збройної боротьби, їх політичних цілей. Водночас, поле прояву випадковості на війні настільки широке, що глибокі мислителі (Л. Толстой, К. Клаузевіц) подеколи визнавали вирішальний вплив випадковості на перебіг та підсумок війн.

• 6.Сучасний політичний дослідник війни має виходити не тільки з европо-центристського ставлення до цього феномену збройної боротьби, але з інших культурологічних позицій. Так, поняття війни має певну відмінність у трактуванні східної та західної парадигм воєнно-політичного мислення. Звертаючись до ісламської традиції вкажемо, що в Корані, у айяті 167 сури "Сімейство Імрана" мовиться, зокрема, про два види збройної боротьби по типу наступальної та оборонної війни у європейській традиції: "Прийти й битись у ім'я Бога", або "хоча б відбити [ворога]".

Зазвичай у мусульманській політичній практиці виділяються такі види як "джихад" і "газзоват". На інститути джихад та газзоват у ісламі покладаються більш розширені функції, ніж прийнято за європейською традицією на війну—як насильницького засобу використання сили на внутрішньополітичній і зовнішньополітичній арені. Це завдання боротьби з відступниками, невірними, гнобителями, розбійниками, агресорами, а головне — боротьби проти всіх ворогів Аллаху.

Багатьма західними мовами "джихад" перекладено як "священна війна", маючи за основу роз'яснені фікхом релігійні (священні) цілі війни проти невірних. Однак таке тлумачення припускає наявність серед форм збройної боротьби мусульманського світу інших, тобто не священних війн. А це суперечить класичній мусульманській теорії, згідно із якою всі війни "ісламського світу ("дар ал-іслам") проти світу невірних ("дар ал-харб") є священними. В цьому проявляється суттєва відмінність між ісламською та християнською концепціями: "священними" війнами Папою оголошувались лише спеціальні походи хрестоносців за відвоювання християнських місць і святинь. Газзоват, на відміну від джихаду, оголошується і здійснюється місцевими політичними та релігійними лідерами і може бути перекладений за європейською традицією як рейд, локальна операція, набіг тощо.

Відомий німецький воєнний теоретик Карл фон Клаузевіц одним з перших почав аналіз категорії "війна" спочатку з абстрактної точки зору. "Таким чином, війна - це акт насильства, який має за мету примусити противника виконати нашу волю", - писав він в першому розділі свого основного твору "Про війну" на початку XIX століття. В подальшому німецький теоретик війни відійшов від абстрактного визначення війни та перейшов до політичного аналізу сутності й змісту збройної боротьби. У робочих нотатках, залишених після його смерті та розібраних пізніше його вдовою, знаходиться такий припис: "Восьма частина повинна була містити план війни; в ній я передбачав зробити особливий розбір політичної сторони війни, а також розгляд її з точки зору "гуманізму".

Сучасні форми збройного насильства еволюціонують у сторону ірраціональних, не передбачуваних, спорадичних спалахів нічим не обмеженого насильства. Словацькі автори П. Нечас та Я. Нізнанскі справедливо вказують, що тепер воєнні загрози менш передбачені, більш мінливі, несподівані по формі і ресурсам, атаки можуть відбутись з несподіваних напрямків. Крім того, війна втягує у свою орбіту відтепер не скільки військові ресурси, скільки соціально-економічні, інформаційні, логістичні, культурні, моральні тощо.

Тому ми наголошуємо на тому, що у соціально-політичному аспекті дослідження війни слід починати з більш широкого родового явища - соціального насильства.

Соціальне насильство на відміну від природних Факторів примусу -космологічних, енергетичних, кліматичних, екологічних загроз, ризиків і викликів - має значну ступінь самостійності і може спонукати суспільство до радикальної зміни форм та напрямків розвитку. Воно, за влучною приміткою Ф.Єнгельса, не простий вольовий акт, а навпаки, потребує твердо визначених матеріальних засобів, що знаходяться в руках людей і наділених певною владою. Соціальне насильство - загрозлива перспектива примусу одних соціальних сил (груп) над іншими, інтереси котрих принципово не співпадають, суперечать одне одному та можуть бути розв'язані за рахунок втрат позиції іншої.

За радянських часів соціальне насильство розглядалось обов'язково у класовому аспекті з розрізненням прогресивного та реакційного насильства, тому революційне насильство прогресивних класів виправдовувалось.

Слід зауважити, що війни являються невід'ємною складовою історії соціального насильства людства (відбулось 15 тисяч воєн за 5,5 тис. років записаної історії, а у сучасній історії - розв'язано 88 воєн до другої світової війни та 127 після її завершення до наших днів). Песимістично, але реалістично висловився колишній Генсек ООН Кофі Аннан на Нобелівській лекції 10 грудня 2001 року "На зорі 21 століття злісно вбиті всі надії на те, що просування до миру та процвітання у всьому світі невідворотно".2

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 3.11. Політологічний аналіз війни та миру, сучасних форм соціального насильства“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП. СЛОВО ДО ЧИТАЧА

  • Розділ перший: ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ ЯК НАУКИ І НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ: ІСТОРИКО-НАУКОВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

  • Методологічні засади, категорії та принципи політології

  • Основні парадигми політичного мислення

  • Функції політології. Її соціальна роль у формуванні політичної культури керівника і громадянина

  • Тема 1.2. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин)

  • Політичні ідеї та погляди представників класичної античної науки

  • Теологічні парадигми політичного мислення у епоху Середньовіччя

  • Політичні концепції, вчення про державу і владу у період Відродження і Нового Часу

  • Політологічні теорії та політичні доктрини ХІХ-ХХ століть

  • Розділ другий. ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ В СТРУКТУРІ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА

  • Політична влада - вища політична реальність. Влада та безвладдя, способи здійснення влади

  • Політичні процеси та політична діяльність: таємниці політичного дійства

  • Тема 2.4. Політика як суспільно-історичне явище: типологія, структура і зміст

  • Типи, види політики та специфіка їх змісту

  • Тема 2.5. Політична свідомість та її складові. Політичні ідеології сучасності

  • Політична ідеологія та політична психологія

  • Основні ідейно-політичні течії сучасності

  • Тема 2.6. Політична система суспільства, її функціонування та вплив на характер суспільно-політичних відносин

  • Поняття, структура та основні концепції політичної системи в політологічній науці

  • Типи сучасних політичних систем

  • Політична система України та проблеми її реформування (трансформації) у контексті політично-правової реформи 2004-2007 рр.

  • Розділ третій. ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДЕМОКРАТІЇ, ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

  • Форми організації державної влади, способів її здійснення та форми державного устрою

  • Тема 3.8. Партії у політичній системі суспільства. Спектр політичних партій сучасної України

  • Ознаки, сутність і функції партій в політичній системі

  • Типологія політичних партій. Типи партійних систем

  • Партійно-політичний спектр українських партій у суспільно-політичному житті країни

  • Тема 3.9. Демократія. Громадянське суспільство. Правова держава.

  • Загрози реальній демократії та її захист

  • Громадянське суспільство як царина демократії

  • Громадянське суспільство і правова держава

  • Тема 3.10. Поняття політичного лідерства. Керівник та політичний лідер

  • Основні концепції політичного лідерства. Типологія лідерства в сучасній політиці

  • Взаємовідношення понять політичній лідер та керівник

  • Тема 3.11. Політологічний аналіз війни та миру, сучасних форм соціального насильства
  • Політичний зміст сучасних форм соціального насильства: воєнно-політичні конфлікти, внутрішній та міжнародний тероризм

  • Мир як соціально-політичний стан суспільства

  • Тема 3.12. Політична культура громадян в демократичній державі

  • Структура, види, типи, форми прояву політичної культури

  • Політична культура керівника - системна громадянська якість

  • Тема 3.13. Геополітичні та міжнародно-політичні концепції нового світового порядку

  • Геополітика як галузь сучасного політичного знання

  • Основні школи і напрямки геополітики

  • Поняття нового світового порядку та місце воєнно-блокової політики в ньому

  • ВИСНОВКИ