Громадянське суспільство як царина демократії

Основи сучасної політології

Трете питання теми присвячено аналізу злободенної та актуальної проблеми становлення громадянського суспільства. Воно має особливе значення для України у зв'язку з подальшим розвитком демократії та змінами у конституційному ладі країни, які спонукають до історико-порівняльного аналізу формування доктрин громадянського суспільства мислителями різних цивілізацій та "вибору" оптимальної національної моделі.

Спочатку надамо робоче, більш-менш прийняте визначення громадянського суспільства — це суспільство рівноправних громадян з високим рівнем соціально-політичної, економічної культури і моральних властивостей, яке спільно з державою утворює розвинені правові відносини і не залежить від неї, а взаємодіє заради спільного блага.

Як відомо, перші розвідки у проблему громадянського суспільства здійснювались ще у античні часи, зокрема Платоном і Аристотелем, які головну увагу приділяли цілісності соціуму, уникнення його розпаду на окремі частини (на державу і інші недержавні елементи), а античний поліс вважали однією із форм існування громадянського суспільства. У подальшій історії політологічної думки до проблем громадянського суспільства звертались Дж. Локк, І. Кант, Г.Гегель та інші мислителі. Тепер цій проблемі присвячують актуальні роботи сучасні українські політичні мислителі.

Однак, основи теорії громадянського суспільства, яка б могла виступити доктринальною формою вирішення проблеми, були закладені у XIX столітті, зокрема Г.В.-Ф. Гегелем, який розглянув цей феномен на принципово інших, ніж його попередники, засадах. Перш за все, Ге гель у притаманній йому філософській манері діалектично розрізняв та об'єднував державу і громадянське суспільство, на відміну від сучасних теоретиків, що протиставляють ці суспільні утворення.

Держава у Гегеля виступає абсолютною раціональністю, розумністю, вона „діє, підпорядковуючи свої зусилля усвідомленням цілей, відомими засадами і законами", тоді як громадянське суспільство є царством схильності людей до самодіяльності, до свободи. Відповідно держава і громадянське суспільство виконували різні функції в суспільстві.

Держава є втіленням ідей свободи в праві. Однак свобода у державі позитивна, вона зафіксована у законодавстві, це розумна свобода державно-організованого народу, а у громадянському суспільстві свобода проявляє себе я к взаємодія та взаємозв'язок різних, один від одного незалежних, рівних ) індивідів.

"Субстанційна держава", тобто та, що відповідає "ідеї держави" історично передує громадянському суспільству і є підґрунтям його створення й розвитку. Німецький мислитель вважає, що без структури громадянського ,

суспільства, яку складали тогочасні корпорації, гільдії, асоціації, місцеві громади, народ був би безформенною масою, а індивід почував би себе просто "людським атомом". У цьому полягала інтегруюча функція громадянського суспільства.

Держава за Гегелем має абсолютну, але не свавільну владу і здійснює свої регулятивні функції у різних формах права, тому згодом німецька правова думка визначила її як "правову державу" (Rechsstoad). Таким чином, доктрина Гегеля щодо громадянського суспільства побудована на діалектично суперечливих аспектах єдності і відмінності з державою, бо громадянське суспільство формується в умовах правової держави і слугує також меті реалізації свободи людини.

Ми ж відзначимо, що для Г. В.-Ф. Гегеля "громадянське суспільство" має своєрідний, "один принцип" - конкретна вільна особистість, яка для себе є особлива мета і відповідно на таких же засадах співвідноситься з іншою незалежною особливістю у такий спосіб, що кожен з них стверджує свою значущість.

Громадянське суспільство виникає пізніше держави і створено, - вказує Гегель, - „у сучасному світі", щоб ще раз підтвердити, що у ньому "кожен для себе - мета", однак без співвідношення вільного індивіда з іншими індивідами він не може досягти своєї мети у повному обсязі. Таким чином, у Гегеля головний принцип громадянського суспільства єдиний - реалізація власної мети через співвідношення з іншими, вільними членами асоціації задовольняючи потяг людей до волі та всезагального блага.

У другій половині XX століття встановлено сплеск дослідницького інтересу до проблеми громадянського суспільства у його зв'язках не тільки з державою, а й з конституційним ладом у політологів США, представників ( так званої "Чиказької школи".

Г.Беккер, лауреат Нобелівської премії 1964 р. за роботу "Людський капітал", виходив з того, що сфера владно-політичних відносин, яку майже цілком контролює держава, безперервно звужується, а її місце займає громадянське партнерство, яке адекватно реалізується у громадянському суспільстві. Основною сферою самодіяльності людини, на думку Г. Беккера, є сфера економічна, де кожна людина якщо не є підприємцем, то обов'язково споживачем. Таким чином, у цього відомого представника американської політології теорія громадянського суспільства нагадує економічно політичну доктрину Карла Маркса, бо система суспільних зв'язків, що утворює громадянське суспільство, представлена лише економічними зв'язками, а основні громадянські цінності є також економічними. Тому громадянське суспільство слугує реалізації саме приватновласницьких і споживацьких (буденних) інтересів. Щось подібне було також і у Г.Гегеля, коли однакове право приватної власності становило підмурок рівності людей у громадянському суспільстві, на думку німецького мислителя.

Інший американський політолог Роджер Сміт уособлює реалістичний підхід до побудови доктрини громадянського суспільства. У новій роботі "Ліберальна традиція в Америці" він звертається до теми американської виключності при вирішенні проблеми Формальної рівності людей, яка є однією із ознак громадянського суспільства і на думку українських політологів. Так, у першому виданні "Енциклопедичного політологічного словника" чітко вказано, що у громадянському суспільстві "виключається дискримінація за національними, етнічними, політичними, релігійними, статево-віковими ознаками, забезпечується надійний законодавчий захист особистості і гідності громадянина".

Роджер Сміт вказує, що в реальній політичній Історії США завжди існувала расова та родова ієрархія, наслідки чого у вигляді фактичної нерівності постійно відчуваються повсякденно в громадянському житті. Йдеться про те, що не формальна рівність громадян, проголошена Конституцією та законами, є реальністю громадянського суспільства, бо про останнє можна казати тільки у випадку позитивних наслідків (результатів) діяльності рівних і вільних громадян у справах створення мережі економічних, соціально-політичних, соціокультурних зв'язків. Конституція США регулює відносини між особою та урядом, а не між самими громадянами. Єдиним винятком є Тринадцята поправка, що забороняє рабство як приватне, так і державне. Тому рівність громадян у громадянському суспільстві встановлюється в мережі взаємин між людьми.

Оригінальну концепцію взаємодії конституційного ладу держави і громадянського суспільства створив Ф. А. Фон Хайєк, доктор права та політології Віденського університету, лауреат Нобелівської премії з економіки 1974 року.

На думку Хайєка, не держава повинна "формувати" суспільство будь-якого найдемократичного типу, зокрема, громадянське суспільство, а лише окремі люди та групи можуть створювати об'єднання заради задоволення власних інтересів. "Завдання державної влади - створити структуру, всередині якої окремі люди та групи зможуть успішно дбати про відповідні власні інтереси". У вільному суспільстві держава — це одна з багатьох організацій для забезпечення ефективної зовнішньої структури, в межах якої утворюються само-генеровані порядки (громадянське суспільство представляє собою сукупність таких порядків).

Ф. А. Хайєк не вживає вислів "громадянське суспільство" як представник течії науковців-політологів обережного вжитку заяложених політичних термінів типу "демократія", "соціальна справедливість", а користується іншими лінгвістичними засобами для позначення громадянського суспільства, такими як "мережа добровільних стосунків між людьми та організованими групами".

Основні принципи громадянського суспільства у Ф. А. Хайєка дещо нагадують гегелівські поняття самоцінності людини та пріоритету прав і свобод. Однак є й принципові відмінності. У Ф. А. Хайєка громадянське суспільство є різновидом "само-генерованих порядків" з різноманіттю розвинутих самоврядованих структур і таким чином має складну структуру, не виглядає гомогенним. Це сукупність чи система асоціацій вільних людей.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи сучасної політології» автора Цюрупа М.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Громадянське суспільство як царина демократії“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП. СЛОВО ДО ЧИТАЧА

  • Розділ перший: ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ ЯК НАУКИ І НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ: ІСТОРИКО-НАУКОВІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

  • Методологічні засади, категорії та принципи політології

  • Основні парадигми політичного мислення

  • Функції політології. Її соціальна роль у формуванні політичної культури керівника і громадянина

  • Тема 1.2. Основні етапи становлення і розвитку політичних поглядів і концепцій (доктрин)

  • Політичні ідеї та погляди представників класичної античної науки

  • Теологічні парадигми політичного мислення у епоху Середньовіччя

  • Політичні концепції, вчення про державу і владу у період Відродження і Нового Часу

  • Політологічні теорії та політичні доктрини ХІХ-ХХ століть

  • Розділ другий. ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ В СТРУКТУРІ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА

  • Політична влада - вища політична реальність. Влада та безвладдя, способи здійснення влади

  • Політичні процеси та політична діяльність: таємниці політичного дійства

  • Тема 2.4. Політика як суспільно-історичне явище: типологія, структура і зміст

  • Типи, види політики та специфіка їх змісту

  • Тема 2.5. Політична свідомість та її складові. Політичні ідеології сучасності

  • Політична ідеологія та політична психологія

  • Основні ідейно-політичні течії сучасності

  • Тема 2.6. Політична система суспільства, її функціонування та вплив на характер суспільно-політичних відносин

  • Поняття, структура та основні концепції політичної системи в політологічній науці

  • Типи сучасних політичних систем

  • Політична система України та проблеми її реформування (трансформації) у контексті політично-правової реформи 2004-2007 рр.

  • Розділ третій. ПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДЕМОКРАТІЇ, ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

  • Форми організації державної влади, способів її здійснення та форми державного устрою

  • Тема 3.8. Партії у політичній системі суспільства. Спектр політичних партій сучасної України

  • Ознаки, сутність і функції партій в політичній системі

  • Типологія політичних партій. Типи партійних систем

  • Партійно-політичний спектр українських партій у суспільно-політичному житті країни

  • Тема 3.9. Демократія. Громадянське суспільство. Правова держава.

  • Загрози реальній демократії та її захист

  • Громадянське суспільство як царина демократії
  • Громадянське суспільство і правова держава

  • Тема 3.10. Поняття політичного лідерства. Керівник та політичний лідер

  • Основні концепції політичного лідерства. Типологія лідерства в сучасній політиці

  • Взаємовідношення понять політичній лідер та керівник

  • Тема 3.11. Політологічний аналіз війни та миру, сучасних форм соціального насильства

  • Політичний зміст сучасних форм соціального насильства: воєнно-політичні конфлікти, внутрішній та міжнародний тероризм

  • Мир як соціально-політичний стан суспільства

  • Тема 3.12. Політична культура громадян в демократичній державі

  • Структура, види, типи, форми прояву політичної культури

  • Політична культура керівника - системна громадянська якість

  • Тема 3.13. Геополітичні та міжнародно-політичні концепції нового світового порядку

  • Геополітика як галузь сучасного політичного знання

  • Основні школи і напрямки геополітики

  • Поняття нового світового порядку та місце воєнно-блокової політики в ньому

  • ВИСНОВКИ